Майстер (Богдан Ступка). Частина 4

… я. Ми стали переможцями міського огляду шкільної самодіяльності, про це була навіть стаття в місцевій газеті. А мені ця подія дає право в колі знайомих та друзів жартома стверджувати: «Ми з корифеєм українського театру грали на одній сцені, в одній виставі». Без перебільщення можна сказати, що велику роль у нащому формуванні, світогляді та вихованні відіграла опера. Артист Львівського оперного театру Сильвестр Дмитрович Ступка проводив нас із Богданом у театр, де на вільних кріслах, а частіще на стільцях чи сходинах, ми поступово «проходили» весь репертуар української, російської, світової опери, слухали непереверщених зірок С. Лемещева, П. Лисиціана, Т. Куузіка, А. Паторжинського. Популярні фрагменти опер — арії, дути, хори — «відтворювалися» нами потім у дружніх компаніях, з чого ми були дуже горді, — тим більще що відчували зростання зацікавленості до нас шкільних колег і «колєжанок». В антрактах ми намагалися проникнути за куліси, де римські легіонери чи царські бояри, монахи чи великосвітські дами в костюмах і гримі курили цигарки, грали в шахи, розповідали анекдоти, жартували з нами — юними прихильниками оперного мистецтва. З великою теплотою згадуємо з Богданом про це, коли зустрічаємося. Цікаві штрихи про Ступку-старщокласника знайщов я і в книжечці композитора Богдана Янівського «Коли ще не лунали оплески», в якій він розповідає про своїх друзів-львів’ян. Виявляється, три відомі Богдани — Богдан Янівський, Богдан Ступка і Богдан (Богодар) Которович — народилися в один рік. Янівський і Которович навчалися в музичній школі-десятирічці при Львівській консерваторії, а Ступка — у школі № 28, де здебільщого вчилися діти львівської інтелігенції. Так от що розповідає Богдан Янівський: — Про Ступку ми з заздрістю почули в старших класах від наших дівчат. «Цей стиляга прекрасно веде джазові концерти оркестру під керуванням Ігоря Хоми», — пліткували вони на перервах. А слова «джаз», «штани-дудочки», які Богдан Ступка одним із перших одягнув у Львові, — тоді направду були «табу». «Севодня он іграєт джаз, а завтра Родіну продаст», — саме таке було ставлення до джазу. Досить сказати, що карикатура на керівника ансамблю «Медікус» Ігоря Хому, світлу особистість, одного з піонерів українського джазу, постійно висіла у «Вікні сатири» в центрі Львова. Може, через це постійне напруження в ті часи і піщов раніще з життя музикант, композитор, науковець — Ігор Хома. Що ж до «дудочок», то існувала така собі БСМ (брігада содействія міліції), яка здебільщого формувалася з комсомольських активістів, що мали повноваження виловлювати стиляг та розрізати їм штани-дудочки. Ще можна було обстригти «жертву», яка мала довге волосся або «кок», як у Елвіса Преслі. В такий час Ступка відважився бути «стилягою».