І. Кант Загальна природнича історія і теорія неба .

Взаємне розташування орбіт, співпадіння напряму, ексцентриситет – все це можна по­яснити простішими механічними причинами, і можна впевнено розраховувати на те, щoб відшукати ці причини, так як вони тримаються на найпростіших і ясних підставах. А чи можна похвалитися подібним успіхом, коли мова заходить про найпростіші рослини чи про комахи ? ( В.Л. ).Чи можна сказати: дайте мені матерію, і я покажу вам, як можна створити гусінь? Чи не спіткнемося ми тут вже на першому кроці, оскільки невідомі істинні внутрішні властивості об’єкту і оскільки багатоманітність, що міститься в ньому, є такою складною? Тому хай не здається дивним, якщо я дозволю собі сказати, що легше зрозуміти утворення всіх небесних тіл і причину їхніх рухів, тобто, походження усього сучасного устрою світобудови, ніж точно з’ясувати на підставі механіки (?! – В.Л. : здогад, що подібна складність найпрості­шою формою руху не пояснюється!!) виникнення однієї тільки билини чи гусені.

Такими є підстави, на яких тримається моя впевненість в тому, що фізична частина науки про Всесвіт, можливо, в майбутньому досягне такої досконалості, до якої Ньютон довів її математичну частину. Поряд із законами, на яких тримається світобудова у її теперішньому вигляді, у всьому природознавстві немає, можливо, інших, що в змозі до такого математичного вираження, як закони, згідно з якими виникла світобудова, і рука вправного математика, без сумніву, знайде тут благодатний грунт для обробітку.

До цих пір я намагався підготувати сприятливий прийом для теми мого дослідження; нехай же буде мені дозволено тепер коротко пояснити, як я її розробив. В першій частині я викладаю в загальних рисах нову систему світобудови. Пан Райт Дерхем, з трактатом якого я ознайомився в 1751 р., вперше привів мене до думки розглядати нерухомі зірки не як розсіяну без позірного порядку купу, а як систему, що має величезну подібність до планетної; бо, як в цій системі планети перебувають дуже близько до однієї спільної площини, так і нерухомі зірки розташовані максимально близько до певної площини, яку слід уявити собі такою, що проходить через усе небо; найбільше скупчення зірок біля цієї площини і утворює ту світлу смугу, яка має назву Чумацького шляху. Так як цей пояс, що світить­ся численними сонцями, має точно напрям великого кола, то я переконався, що і наше Сонце також повинно перебувати дуже близько до цієї спільної великої площини. Коли я почав досліджувати причини цього явища, я повважав за досить ймовірне, що так звані нерухомі зірки – це по суті планети вищого порядку, які повільно рухаються. На підтвердження того, що у відповідному місці буде сказано з цього приводу, я наведу тут тільки один уривок з тво­ру пана Бредлі) 1693-1762, відом, англ. астроном) про рух нерухомих зірок: “Якщо сформулювати судження, порівнявши результати нинішніх наших кращих спостережень з тими, які з деяким ступенем точності проводились раніше, то з’ясується таке: деякі нерухомі зірки дійсно змінили своє розташування щодо одна одної, і до того ж так, що цілком очевидно, що це сталося не на­слідком якогось руху в нашій планетній системі, а що воно пояснюється тільки рухом самих зірок. Арктур дає нам вагомий доказ що користь цього. Дійсно, якщо порівняти нинішнє його схилення з тим місцем його, яке визна­чили Тихо Браге) 1546-1601, відом. датський астроном) і Флемстид (1646-1719, англ. астроном), тому виявимо, що різниця між ними більша, ніж можна було сподіватися від неточності їхніх спостережень. Є підстави вважати, що се­ред величезної множини видимих зірок знайдуться і інші приклади подібні до цього, так як їх взаємне розташування може змінитися за найрізноманітніших причин. І справді, якщо уявити собі, що наша власна сонячна система змінює своє місце щодо світового простору, то через певний час це повинно викликати видиму зміну кутових віддалей нерухомих зірок.