КНИГА VIII.
І (І)…. йде розгляд дружності.., адже це різновид доброчинності, чи (в будь-якому випадку, щось) що належить до доброчинності.., а крім цього, це найнеобхідніше для життя. Дійсно ніхто не вибере життя без друзів.., навіть в обмін на всі інші блага. Бо, навіть у багатіїв і у тих, хто має посади начальників і владу государя, надзвичайно великою є потреба в друзях. Яка ж користь від того благополуччя, якщо забрано можливість чинити добро, а доброчинність виявляють переважно друзям, і це особливо є схвальним? А як зберегти і зберігати (своє благополуччя) без друзів, бо, чим воно більше, тим і ненадійніше? Так само і в бідності і в інших нещастях тільки друзі здаються сховком. Друзі потрібні молодим, щоб уникати помилок, і старим людям, щоб за ними доглядали і при недоліках від слабості допомагали їм чинити (добре), а у розквіті років вони потрібні для прекрасних вчинків “двом, що ідуть разом”, бо разом люди більш здатні і до розуміння і до дії.
Очевидно, у батьків дружність до народженого закладена є природою, так само як у народженого – до батьків, до того ж не тільки у людей, але і у птахів, і у більшості тварин, і у істот одного походження – одне до одного, а особливо у людей, недарма ж ми хвалимо людинолюбців… Якщо є близькою і дружньою… людині будь-яка людина, можна побачити під час поневірянь. Дружність, очевидно, скріплює і держави, і законодавці запобігливіше турбуються про дружність, ніж про правосудність, бо однодумство – це, здається, чимось подібним до дружності, до однодумства ж і прагнуть найбільше законодавці і від непорозумінь, як від ворожнечі, оберігають (державу). І коли (громадяни) є дружніми, вони не потребують правосуддя, на той час як, будучи правосудними, вони все ж потребують і дружності; з правосудних же (відношень) найбільш правосудним вважається дружнім…
( Дружба – це) не тільки щось необхідне, але і щось морально прекрасне, ми адже хвалимо дружелюбних, а мати багато друзів вважається чимось прекрасним. До того ж (дехто) вважав, що доброчинні мужі і дружні – це одне і те ж.
2. Про дружбу немало буває суперечок. Одні вважають її якоюсь подібністю і подібних людей – друзями, і звідси прислів’я: “Рибак рибака…” і “Ворона до ворони…” і тому подібні. Інші стверджують протилежне: “Всі гончарі” – (суперники одне одному). Для цього ж самого підшукують (пояснення) більш високого порядку і більш природничонаукові, так Єврипід говорив: “Земля, що висохла прагне дощу, і величне небо, сповнене дощу, прагне впасти на землю”, і Геракліт: “Протилежності збігаються”, і “З відмінностей найпрекраснішою є гармонія”, і “Все народжується від роздору”; цій (думці) серед інших протистоїть і Емпедоклова, а саме: “Подібне лине до подібного”.
Таким чином, ми залишаємо на боці ці важкі питання, що стосуються природознавства (це адже не стосується даного дослідження), а все те, що стосується людини і торкається звичаїв і пристрастей, це ми уважно будемо досліджувати, напр.: чи у всіх буває дружба, чи зіпсованим неможливо бути друзями, а також чи існує один вид дружби чи більше. Ті, хто вважає, що один, з тієї причини, що дружба припускає більший і менший ступінь, переконалися в цьому без достатніх підстав, бо більший і менший ступінь має і відмінне за видом…
( ІІ). Коли ми будемо знати, що виключає дружню приязнь.., очевидно, виясняться і ці)питання). Адже вважається, що не все викликає дружбу.., але тільки її власний предмет.., а це благо, чи те, що дає задоволення, чи корисне… Правда, може здатися, що корисним є те, завдяки чому виникає певне благо чи задоволення, тому предметами дружньої приязні виявляються лише благо взагалі… і задоволення – як мета.
А в такому випадку, до чого відчувають дружбу…: до блага взагалі чи до блага для самих себе..?