Гіпотеза І.Канта про походження сонячної системи.

І.Кант. (Про відмову Ньютона від природничої космогонії). – Антология мировой философии. – М.: Мысль, 1971. – Т.3. – С. 98-99.

… трудність, що позбавила Ньютона надії пояснити силами природи, надану небесним тілам центробіжну силу, напрям і дії якої свідчить, що всесвіт утворює систему, – ця трудність…обґрунтовує механічну теорію, дуже далеку від тієї, яку Ньютон визнав недостат­ньою і через яку відкинув усі приховані причини, помилково (якщо можна мені так висловитися) вважаючи її єдиною з усіх можливих. Як раз трудність, з якою зіткнувся Ньютон, може сприяти тому, щоб дуже легко і природньо на підставі ряду строгих умовиводів переконатися в правильності того механічного способу пояснення, який ми застосу­вали в цьому творі. Якщо припустити (цього не можна не признати), що наведені вище аналогії з величезною достовірністю встановлюють, що узгоджені і закономірно пов’язані одне з одним рухи і орбіти небесних тіл вказують на природну причину як на своє джерело, то цією причиною жодним чином не може не бути та сама матерія, яка нині на­повнює небесний простір. Таким чином, та матерія, яка наповнювала небесний простір раніше і рух якої послужив основою існуючих тепер обертань небесних тіл, після того як вона скупчилася в цих тілах і саме так очистила простір, що є нині порожнім, чи (що безпосеред­ньо випливає з сказаного) та матерія, з якої складаються планети, комети та й навіть саме Сонце, початково повинна була бути розсія­ною по всьому простору планетарної системи і в цьому стані повинна б рухатися, що вона зберегла і після того, як з’єдналася в окремі ущільнення і утворила небесні тіла, що містять у собі початково роз­сіяну речовину світової матерії. При цьому не важко знайти і меха­нізм, який міг привести в рух цю речовину природи, що формувалася. Той імпульс, що здійснював з’єднання мас, а саме сила притягання, властива матерії і тому якомога краще бути першопричиною руху при першому пориві природи, і був джерелом цього руху.