Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи . – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – М.: М ы сль, 1975. – Т.2.
Тваринний організм будучи живою всезагальністю є поняттям, яке проходить через свої три визначення як умовиводи, з яких кожне є в собі однією і тією ж тотальністю субстанціональної єдності і разом з тим, у відповідності із визначенням форми, переходом в інші, так що наслідком цього процесу є виникнення тотальності як існуючої. Тільки як це, що відтворює себе, а не як суще живе є і зберігається, воно є лише остільки, оскільки воно саме робить себе тим, що воно є; воно є метою, що передує , яка сама є тільки результатом. Організм слід тому розглядати: 1) як індивідуальну ідею, яка в своєму процесі відношення тільки до самої себе і всередині самої себе зливається з собою – образ; 2) як ідею, яка відноситься до свого іншого, до своєї неорганічної природи, кладучи її в самій собі ідеально, – асиміляція; 3) як ідею, що відноситься до другого, яке саме є живим індивідуумом, і, таким чином, відноситься в другому до самої себе – родовим процесом.
Добавлення . Тваринний організм є мікрокосмом, що набув буття для себе, центром природи, в якому вся неорганічна природа об’єдналася і ідеалізувалася; це повинно бути показаним в подальшому викладі. Оскільки тваринний організм є процесом суб’єктивності, яка у зовнішньому відноситься до самої себе, остільки тут вперше решта природи є наявною як зовнішня, бо тварина зберігається саме в цьому відношенні до зовнішнього. Для рослини, яка виходить назовні, не зберігаючись поістині в цьому відношенні до другої, решта прароди ще не існує як зовнішнє. Життя тварини як її власний продукт, як самоціль є метою і засобом одночасно. Мета є ідеальним визначенням, що вже існувала колись; і так як далі настає діяльність реалізації, яка повинна узгодитись з наявним визначенням, то не виникає нічого нового. Реалізація є точно так само поверненням до себе. Досягнута мета має той самий зміст, який вже є наявним у діючому; і, таким чином, із усіма своїми діями живе, не рухається далі. Будучи своєю власною метою, організм є разом з тим власним засобом, бо він (с.467) не є чимось існуючим стійко. Нутрощі тварини, її члени взагалі, увесь час покладаються ідеально, спрямовуючись у своїй діяльності одне проти одного; і так як кожний член, будучи центром, продукує себе за рахунок інших та існує він лише як наслідок процесу. Іншими словами: те, що знімається і проводиться, таким чином, не ступінь засобу, саме є метою, є продуктом. Як те, що розвиває з себе поняття, тваринний організм є ідеєю, яка лише розкриває відмінності поняття, і кожний елемент поняття містить у собі інші, будучи сам системою і цілим. Ці тотальності, будучи цілком визначеними продукують у своєму переході ціле, яким є у собі кожна система, продукують його як одиничне, як суб’єкт.
Перший процес є процесом, що стосується себе, що стає тілесним організму, який має друге в самому собі, другий же процес, спрямований проти неорганічної природи, тобто проти свого “у-собі”, як проти другого, є першоділенням живої істоти, її діяльним поняттям, третій процес – вищий за два перших, будучи процесом між одиничністю і всезагальністю, процесом взаємодії індивідуума з самім собою ж з родом, з яким він у собі є тотожним. У довершеної тварини, в людському організмі, ці процеси є виявлними найбільш повно і виразно; в цьому вищому організмі є присутнім, таким чином, всезагальний тип, на якому і з якого тільки і може бути пізнане і виведене значення нерозвиненого організму (с.468).
Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: В 3-х т. – М.