І смішно і грішно. Але правдиво. Дуже важко писати про те, з чим ти найтісніше пов’язана. Думок – безліч, емоцій – ще більше, але як правильно їх сформулювати? Мені не приходить в голову жодної розумної гадки про те, як не стільки правильно, скільки зрозуміло й цікаво описати моє бачення взаємозв’язку «ОСВІТА ТА Я». Знаю точно, освіта – панна вибаглива і часозатратна (вибачте, за такі «словечка», описую все так, як бачу), вона потребує пильної уваги, терпіння, натхнення і сили. Зате, яка вона потім щира і по-своєму смачнюща! Головне – дочекатись моменту і влучно «підкотити» до неї. І ти – в шоколаді. Ви, напевне, думаєте, що пишу я нісенітницю чи то пак маячню, але повірте, що «все в житті можливо», як співав до коханої Олег Собчук.
Пригадую 2009 рік… Одинадцятий клас. ЗНО. Сльози, головний біль батьків, твоє розчарування (я – найтупіша дитина в світі, як можна було зробити 13 помилок), радісні і зверхні гримаси старших друзів, величезна впевненість вчителів у твої сили (при чому ще більша, ніж у тебе самої), безкінечні цифри, формули, правила, твори і всюди – тести, тести, тести. Здавалось, що це випробування «і вогнем і мечем» таки скосить тебе, що його взагалі нереально пережити. Навіть «наймажорніші дітлахи крутих мажориків», які мали не зовсім міцну освітню базу, турбувались за свій результат. Пройшло ЗНО – я все ще дихаю, нормально сплю, працюю, вчусь, удосконалююсь. Зате яка була проблема, як з неї зробили слона, бо розглядали ЗНО в контексті чогось нового, неприйнятного для суспільства. Виявляється, що, насправді, ЗНО – класна перевірка власних сил, тренування впевненості, мистецтво оволодіти й систематизувати свої знання, можливість самоствердитись на арені освіти. Було б бажання і мотивація, мета і стимул – немає проблем! Сотню тестів можна здати. Просто організуй себе і свій час, спробуй довести, що Я можу, Я хочу, Я знаю, Я вірю, Я зроблю. І власне вся ця система «Я» реалізується. Вчитися потрібно не для когось, а для власного «Я», щоб задовольнити свої мрії.
Ехх, процес вступу у виш. Для мене дико було потрапити у велике місто, дико страшно здавати документи, збагнути, що ти робиш перший серйозний життєвий вибір, що ти крокуєш вперед уже без вороття. Але справилась і з цим. Просто в нашій системі освіті, треба використовувати кожну можливість, кожен шанс. Часом треба підлаштуватись, часом чогось уникнути, часом не звернути уваги, але ніколи не здавати позиції. В моїх інтересах навчатись, здобувати ґрунтовні знання, удосконалювати свої вміння й навички, самореалізовуватись в театрі життя. Так, встановлюють нереальні умови вступу, придумують «нові новинки», намагаються збити з толку й так обезсилених абітурієнтів, але саме таким чином вибирають найдостойніших, розумних, цілеспрямованих молодих людей. Звичайно, можна заплатити, можна домовитись з кумом брата знайомої тата, але чи все життя ми житимемо за принципами корупції, за татовими плечима? Треба усвідомити, що вже ПОРА вибиратися з того дрімучого болота невігластва, тупості й одержимості, що саме нам треба змінити своє становище в країні. Я в це, що пишу, сама не вірила до останнього. Червоний корпус КНУ імені Тараса Шевченка здавався мені ніколи не досягнутою моєю мрією, він залишився б на картинках у підручнику, в моїй свідомості, якби не використаний шанс долі. В Україні важко з справедливою освітою, важко вчитись чесно і з користю, але, повірте, це можливо.
Третій курс, омріяний університет… Вижила, навчаюсь і думаю, що я на правильному шляху. Нехай говорять, що освіта – не варта сьогодні нічого, що продаватиму в магазині побутову техніку… Це говорять слабкі люди, сильні – мовчать, розумні – мовчать. Саме людина здатна змінити своє становище. Вчитись ніколи не пізно, здобувати освіту – не пізно. Не знаю, мені освіта асоціюється саме з удосконаленням, прагненням людини знайти своє місце під сонцем, прагненням зробити своє життя не стільки цікавішим, скільки прибутковішим, як морально, так і матеріально.
Освіта – це далеко не просте «батанство», освіта – ерудиція, розвиток, обізнаність, інтелектуальність, спосіб виражати свої думки обґрунтовано і нестандартно. Для себе я вирішила, що здобувати нові знання – це круто, якби це банально і по-тупому не звучало, але мені подобається вчитись, чогось досягати і викреслювати досягнуте з довжелезного списку бажань, потреб, найзаповітніших мрій.
В інтересах кожної людини обирати, що варто робити зі своїм життям, проте, я впевнена, що не варто зациклюватись на нереальності здійснення чогось (ЗНО, вступ, безкоштовне навчання в університеті). Все можливо, реально і близько біля нас. Не ловіть гав, а вчасно і правильно подайте руку на зустріч своєму перспективному й світлому, насиченому й ідеальному майбутньому. Бажайте, втілюйте бажане! Навчайтесь, пожинайте плоди ґрунтовних знань. Ніколи не здавайтесь, а в решті – Бог допоможе… Перевірено на собі!
Мокрицької Ірини, студентки 3 курсу Інституту журналістики
КНУ імені Тараса Шевченка
Конкурсна робота з сайту http://osvitata.com/konkurs-osvita-ta-ya/teoriya-pikapu-osviti-za-mokritskoiu.html
Завантаження ...