Висновки

Після огляду, метою якого було висвітлити філософські питання, нечітко розглянуті у попередніх дискусіях, філософію визначили як узагальнену теорію освіти. Визнали, що філософія це форма мислення, яка, як і все мислення, походить від усього непевного у предметі досвіду і має на меті визначити природу проблеми і сформулювати гіпотези, щоб перевірити їх на практиці, у дії. Філософське мислення відзначає те, що непевності, які воно розглядає, відшукують у поширених соціальних умовах та цілях, і полягають вони у конфлікті організованих інтересів та інституційних претензій. Оскільки єдиний спосіб зумовити гармонійну переадаптацію опозиційних тенденцій — це шлях перетворення емоційного та ментального налаштування, то філософія одразу ж стає яскраво вираженим формулюванням різних життєвих інтересів та пропагування поглядів і методів, за допомогою яких можна досягти ліпшої рівноваги інтересів. Позаяк освіта — це процес, за допомогою якого можна досягнути потрібної трансформації, щоб вона не залишилася просто припущенням щодо того, чого ми бажаємо, то ми у такий спосіб доходимо до виправдання положення про те, що філософія — це теорія освіти як зумисної практики.