Дитина розвивалася так повільно, здавалося, подібні речі цілковито її не стосувалися; іноді вона відчувала потребу подумати про них, але те, що тут на неї чекає тривале вирішальне і навіть жорстоке випробування, вона не передбачала. По суті справи спроби одружитися перетворилися на величезну і найобнадійливішу спробу врятуватися, відповідно величезними були і невдачі.
Оскільки в цій сфері мені ніщо не вдається, я боюся, мені не вдалося і пояснити Тобі спроби мої одружитися. Але від цього залежить успіх цілого листа, бо, з одного боку; в цих спробах зосередилось все те позитивне, чим я володію, з другого – тут з якоюсь люттю також зосередилось усе те лихе, що я вважаю побічним наслідком Твого виховання, – слабкість, відсутність впевненості у своїх силах, почуття провини, – вони буквально спорудили перешкоду між мною і одруженням. Мені важко пояснити це ще тому, що протягом багатьох днів і ночей я знову і знову все обмірковував і зважував, так що тепер я сам збитий з пантелику. Але Твоє цілковите, як я вважаю, нерозуміння справи полегшить мені пояснення; хоча б трішки зменшити це цілковите нерозуміння, можливо, не так вже неймовірно важко.
Насамперед, мої невдалі спроби одружитися Ти ставиш поряд з іншими моїми невдачами; я не став би заперечувати проти цього за умови, що Ти приймаєш моє попереднє пояснення невдач. Вони дійсно стоять в тій же шерензі, але Ти недооцінюєш їх значення, і недооцінюєш настільки, що, говорячи про це один з одним, ми, власне, говоримо про цілковито різне. Я насмілююсь стверджувати, що в цілому Твоєму житті не траплялося нічого, що мало б для Тебе таке ж значення, яке для мене мали спроби одружитися. Цим я не хочу сказати, ніби Ти не пережив нічого значного, навпаки, Твоє життя було набагато багатшим, повнішим на турботи і труднощі, ніж моє, але саме тому з Тобою і не траплялося нічого подібного. Уяви собі, що комусь треба піднятися на п’ять низьких щаблів, а іншому всього на один, але цей один, у крайньому разі для нього, такий самий високий, як усі ті п’ять, але і ще сотні і тисячі інших, він проживе велике і дуже напружене життя, але жодний з щаблів, на які він підіймався, не буде мати для нього таке значення, яке для іншого – той єдиний, перший, високий, для нього не для подолання щабель, на який йому не піднятися і через який йому, звичайно, і не переступити.
Одружитися, створити сім’ю, прийняти всіх дітей, що народжуються, зберегти їх в цьому нестійкому світі і навіть повести вперед – це, за моїм переконанням, найбільше добро, що дане людині. Те, що, здавалося б, багатьом вдається легко, не може слугувати запереченням, бо, по-перше, в дійсності вдається не багатьом, по-друге, – ця меншість більшою мірою не “добивається”, а просто це “трапляється” з ними; правда, воно не те “найбільше” добро, але все ж щось дуже важливе і дуже почесне) особливо тому, що тут не можна цілком відокремити “добиваються” від “трапляється”. І врешті-решт мова йде зовсім не про “найбільше” благо, а лише про певне віддалене, але досить пристойному наближенні до нього; адже не обов’язково залетіти на сонце, досить піднятися на чисте місце на землі, куди іноді зазирає сонце і де можна трохи погрітися.
Як же я був підготовлений до цього? Як найгірше. Це зрозуміло вже з попереднього. Якщо і існує можливість безпосередньо підготувати окрему особистість і безпосередньо створити загальні передумови, то зовні Ти в це не дуже втручався. Інакше і бути не могло, тут все вирішує загальноприйняті звичаї стану, народу, часу. Тим не менше Ти і тут втрутився, не дуже, правда, бо умовою такого втручання може бути лише цілковита взаємна довіра, а її у нас не було вже задовго до вирішального моменту, і втручався Ти не дуже вдало, бо наші потреби були цілком різними: те, що хвилює мене, Тебе ледве обходить, і навпаки; те, що Ти вважаєш непровиною, мені може здатися провиною, і навпаки; те, що для Тебе не має наслідків, мене може покласти до труни.
Завантаження ...