К.А. Гельвецій. Про людину

70 views

Чи не можна було б за прикладом лакедемонян, територія яких, що поділена на 39 тисяч ділянок, було розпреділено між 39 ти­сячами сімей, що утворили націю, – чи не можна було б, передбачаючи надзвичайно велику чисельність громадян, призначити кожній сім’ї більш-менш велику ділянку – завжди у відповідності до числа членів, що складають це сімейство.

Але, щоб зберегти при такому передбаченні певну рівність у розподі­лі власності, треба було б, щоб сім’я по мірі її згасання віддавала час­тину своєї власності сусіднім чи більш численним сім’ям. Чому ж бо ні?

13. Чим не позбавив би менш нерівномірний розподіл землі і багатст­ва множину людей від реальних бідувань, що спричинюються їм перебільше­ною уявою про щастя багатіїв, уявою, що породжує таку ворожнечу поміж людьми і таку байдужість до суспільного блага?

Якщо кількість власників в будь-якій державі дуже мала у порів­нянні з числом її жителів, то навіть ліквідація податків не вибавить ос­танніх від злиднів. Єдиний засіб покращати їх становище полягає в тому, щоб встановити податок на державні домени чи на церковні володіння, вит­ратити суми, що одержали від цього, на купівлю невеликих ділянок: нада­вати їх щорічно найбільш бідним сім’ям, збільшуючи таким чином з кожним роком кількість власників.

Споглядання розкошів, безумовно, збільшує страждання бідняка. Бага­чі про це знають і все ж не обмежують своїх розкошів. Що їм до бідувань злидаря? Навіть государі мало вважають на це. У своїх підданих вони ба­чать тільки жалюгідне бидло, і якщо вони годують його, то це тому, що в їх же інтересах збільшити його чисельність. Усі уряди говорять про збільшення населення. Але в яких державах слід збільшити його? В тих, грома­дяни яких є щасливими. Збільшувати народонаселення в державі з поганою формою управління – це значить створити жорстокий план збільшення тут чисельності нещасних; це означає – добути тиранії нове знаряддя закабалення нових націй і перетворити їх тоже на нещасних; це означає збіль­шувати страждання людства (с.430).



К. А. Гельвецій . Про л юдину . – Соч.: 2-х т. – М.: Мысль, 1974. – Т.2 .

Питання . Що випливає з угод про власність, після того як вони встановлені?

Відповідь . Покарання, спрямовані проти тих, хто порушує їх, тобто проти злодіїв, вбивць, фанатиків і тиранів. Якщо відмі­нити ці покарання, то будь-яка домовленість поміж людьми втратить на силі. Якщо будь-хто з них почне зазіхати безборонно на власність інших людей, то з цього моменту люди розпочнуть поміж собою війну. Будь-яке суспільство тоді розпадеться. Люди тоді змушені уникати одне одного, подібно до того як уникають одне одного леви і тигри.

Питання . Чи існують в цивілізованих країнах покарання проти порушників права власності?

Відповідь . Так, в крайньому разі у всіх тих країнах, де майно не перебуває в спільному володінні, тобто майже у всіх на­родів.

Питання . Що робить це право власності таким священним і чому майже усюди з нього зробили божество за назвою, напр. бога Терміна (в давньоримській міфології бог, що охороняв межі земельних ділянок).

Відповідь . Тому, що збереження власності є моральним богом держави: вона підтримує тут внутрішній мир і змушує царювати справедливість, тому, що люди об’єднались для того, щоби забезпечити собі свою власність, тому, що справедливість, що містить у собі одній майже всі доброчинності, полягає в тому, щоби надавати будь-кому те, що йому належить, і зводиться, отже, до підтримки цього права влас­ності. Нарешті, тому, що різні закони були завжди лише різними спо­собами забезпечення громадянам цього права.

Питання . Але хіба думку треба зачислити до видів власності.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Партнерські посилання: