Я вважаю, в моєму випадку це немає вже дуже великого значення, бо моє почуття провини, власне кажучи, породжене Тобою і до того ж надто просякнуте усвідомленням певної виключності, більше того, це усвідомлення винятковості – невід’ємна частина його мученицької сутності, повторення немислиме. І все ж я повинен сказати, що для мене був би не до знесення такий неговіркий, глухий, черствий, слабосилий син, я, напевне, втік би від нього, якби не було іншого виходу, поїхав би, як Ти хотів це зробити лише у зв’язку з моїм одруженням. І це теж, можливо, вплинуло на мою нездатність створити сім’ю.
Але найважливіше при цьому – це страх за самого себе. Це слід розуміти так: я вже згадував, що письменництво і все, що пов’язане з ним, все це мої маленькі спроби стати самостійним, спроби втечі; вони увінчувались незначним успіхом і навряд чи приведуть до більшого, багато що говорить про це. Разом з тим мій обов’язок чи, правильніше, увесь сенс мого життя полягає в тому, щоб оберігати їх, зробити все можливе, щоб запобігти будь-якій небезпеці, що їм загрожує, навіть можливість такої небезпеки. Шлюб приховує у собі можливість такої небезпеки, правда, він же може стати і найсильнішим надихачем, але для мене досить того, що він приховує таку небезпеку. Що я робитиму, якщо він дійсно виявиться небезпекою! Як я зможу жити у шлюбі з відчуттям, яке, можливо, і пояснити не можна, але хоч-не-хоч неспростовним! Перед такою перспективою я, правда, можу вагатися, але кінцевий вихід наперед вже визначений, я повинен відмовитися. Прислів’я про журавля в небі і синицю в руках дуже мало сюди стосується. В руках у мене пусто, в небі ж все, і однаково я повинен вибрати цю порожнечу – так вирішують умови боротьби і тягар життя. Так само я змушений був вибрати і професію.
Але найголовнішою перешкодою для одруження є незнищиме переконання, що для збереження сім’ї, а тим більше для керування нею необхідним є все те, чого я навчився у Тебе, а саме все разом, добре і зле, що органічно поєдналося у Тобі, тобто сила і презирство до інших, здоров’я і певна непоміркованість, дар говорити і загальмованість, впевненість у собі і незадоволення усіма іншими, почуття зверхності і деспотизм, знання людей і недовіра до більшості з них, потім достоїнства вже без жодних недоліків, як, наприклад, старанність, терплячість, присутність духу, відсутність страху. У порівнянні з Тобою – я майже позбавлений всього цього чи володію ним лише незначно. Чи хотів я не дивлячись на це зважитися на шлюб? Адже я бачив, що навіть Тобі у шлюбі доводиться вести виснажливу боротьбу, а щодо дітей – навіть мати поразки. Це питання я, зрозуміло, не ставлю перед собою чітко і не відповідаю на нього чітко, інакше виникли б звичайні думки і пригадали б мені інших чоловіків, іншої, ніж Ти, натури (не треба далеко ходити – згадаю дядька Ріхарда, який дуже від Тебе відрізняється) і разом з тим вони одружилися і, в будь-якому разі, не загинули що само собою є добре, а для мене було б цілком достатньо. Я не ставлю це питання, я живу з ним з самого дитинства. Адже я перевіряв себе не тільки щодо шлюбу, але і щодо будь-якої дрібнички; щодо будь-якої дрібниці Ти Твоїм прикладом і Твоєю системою виховання, як я намагався описати, переконував мене у моїй нездатності, і те, що виявилось правильним і підтверджувало Твою правоту щодо будь-якої дрібниці; повинно було, зрозуміло, бути правильним і щодо найбільшого, тобто шлюбу. До того часу, як я розпочав спробу одружитися, я зростав приблизно як комерсант, який живе з дня на день, правда, з турботами і недобрими передчуттями, але без точного бухгалтерського обліку. Десь-колись йому вдається навіть отримати невеликі прибутки, з якими (оскільки ці випадки поодинокі) він подумки увесь час носиться і перебільшує їх значення, в іншому ж у нього щоденні втрати. Все записується до книги, однак баланс жодного разу не підводиться. Але ось наступає необхідність підбиття підсумків, тобто спроба одружитися.
Завантаження ...