А. Шопенгауер. Про вікові відмінності

А. Шопенгауер. Про вікові відмінності (Повчання і максими (Избр. соч. – М.: Просвещение, 1992. – С.366, 369. – 480 с.)

. .. Корінною характерною ознакою похилого віку є та, що це – вивільнення від обманів: зникли ілюзії, які до цих пір надавали життю його чарівності, а діяльності її стимул; ми пізнали ницість і порожнечу будь-якої пишності особливо її блиску і позірної величі; ми переконалися, що з більшістю бажаних речей і насолод ховається дуже небагато, і таким чином поступово прийшли до зрозуміння великої злиденності і порожнечі всього нашого буття. Лише в 70 років цілком розуміє людина перший вірш “Еклезіаста”*. Але через це ж старість забарвлюється в певний колорит похмурості.

…Хоча життєвий шлях окремих людей і не окреслений в планетах, як вчила астрологія, однак це з повним правом можна сказати про життя людське взагалі, оскільки кожному віку його за порядком відповідає одна з планет, так що над життям цим послідовно панують всі планети. На десятому році життя править М еркурій. Подібно до нього, людина рухається швидко і легко, в найтісні­шому колі; її здатні захопити дрібнички; але вона багато чому і легко навча­ється під владою бога хитрощів і красномовства. 3 двадцятим роком наступає панування Венери: нею цілковито оволодівають кохання і жінки. На тридцятому році панує Марс : людина тепер енергійна, сильна, смілива, войовнича і завзята. На сороковому панують 4 планетоїда, – життя її тому розширюється: вона розваж­лива, тобто женеться за вигодою, під покровительством Церери ; у неї своє власне домашнє вогнище під покровительством Вести ; вона вивчилася тому, що їй треба знати, завдяки П алладі; і подібно до Юнони, царює в її хаті господиня, йо­го дружина. – На п’ятдесятому ж році панує Юпітер . Людина вже пережила більшість своїх ровесників і відчуває свою вищість над теперішнім поколінням. Ще в пов­ному розквіті своєї сили, вона є багатою на досвід і знання: вона)по мірі своєї індивідуальності і становища) є авторитетом для всіх, хто її оточує. Тому вона не хоче, щоб їй наказували, а бажає наказувати сама. Тепер вона найбільш придатна бути керівником і розпорядником в своїй сфері. Так Юпітер і з ним 50-літня людина доходить до свого кульмінаційного пункту. А потім, слідує, на 60 -му році, Сатурн і з ним важкість, повільність і в’язкість свинцю.

Нарешті приходить Уран: тоді, як говорять, людина відправляється на той світ. Нептуна (як його, на жаль, необдумано охрестили) я не можу притягти тут до справи, – тому що я не смію назвати його істинним його іменем, іменем Еросу. Інакше у мене з’явиться бажання показати, що до кінця тулиться початок саме – як Ерос стоїть у таємному зв’язку із смертю, завдяки чому, Орк, чи Аментес єгиптян)згідно з Плутархом, “Про Ізиду і Озіриса”), є не тільки беручим, але і тим, що дає, і смерть служить великим творцем життя. Звідти, таким чи­ном, звідти, – із Орка приходить все, і там була вже раніше кожна істота, що володіє тепер життям: і якби ми тільки були у змозі осягнути той фокус, якому це відбувається, – ось тоді все стало б ясно.

* “Хто збільшує пізнання, той збільшує і скорботу” (с. 217).