Філософсько-педагогічна антропологія та її предметне поле

297 views

Мислитель РоденДля  розуміння  змісту  і  призначення  освіти  й  виховання необхідно  розглянути  їх  у  контексті  проблеми  визначення сутності  людини  та  перспектив  її  розвитку. Саме  це мають  на увазі,  коли  мова  йде  про  антропологічний  вимір  освіти  й виховання.  Різні  відгалуження  філософської  антропології певною мірою збігаються у тому, що людина є трансцендентною істотою, тобто такою, що постійно перевершує сама себе, але для цього  вона  потребує  освітніх  і  виховних  зусиль.

Так  само,  як людина  для  своєї  самореалізації  і  взагалі  для  входження  до цивілізаційного  простору  потребує  освітніх  і  виховних  зусиль, освіта і виховання, в свою чергу, несуть на собі відбиток людини і  її  світу.  Адже  людей  виховують  тільки  люди,  які  самі  є творцями  і  створіннями  суспільства  і  культури.  Ще  раз підкреслимо,  що  розгляд  освіти  й  виховання  у антропологічному  вимірі  означатиме,  що  ми  постійно  маємо зосереджувати основну увагу на двох моментах: на передумовах розвитку  людини  і  людства,  з  одного  боку,  а  з  іншого –  на антропологічних  характеристиках  освіти  й  виховання,  тобто таких, що зумовлені самою сутністю людини.  У  сучасній  західноєвропейській  філософській  думці  ця проблематика  розробляється  переважно  в  рамках  такого відгалуження  філософської  антропології,  як  педагогічна антропологія,  що  має  екзистенціально-антропологічні  та соціально-антропологічні  версії.  У  екзистенціально-антропологічних  версіях  йдеться  про  значення  освіти  й   навчання  для  самореалізації  людини,  яка  визнається унікальною  і неповторюваною,  знаходження нею  свого місця  у світі,  про  обґрунтування  стратегій  її  життєтворчості.  У соціально-антропологічних  варіантах педагогічної антропології обґрунтовується соціокультурна зумовленість освіти, виховання, соціального  навчання,  які  розглядаються  як  чинники антропосоціогенези. У  Східній  Європі  проблеми,  що  торкаються антропологічного  виміру  розглядаються  здебільшого  з  позицій марксистської  філософської  антропології  та  її постмарксистських трансформацій, а також з позицій релігійної філософії.  Українська  традиція  кордоцентричної  філософії  і християнської філософської антропології зумовили домінування саме антропологічного виміру у філософських рефлексіях освіти і  виховання (Г. Сковорода,  П. Юркевич,  Г. Ващенко, В. Сухомлинський тощо).  Сам  термін “педагогічна  антропологія”  вживається  у  двох значеннях, які треба чітко розрізнювати:

1. Педагогічна антропологія як основа інтеграції досягнень різних наук, що дозволяють поглибити уявлення різних наук (педагогічної психології, педагогічної соціології, біології, культурології, лінгвістики. політології тощо) про освіту і виховання.  Педагогічна антропологія є інтегруючим ядром загальної педагогіки.

2. Педагогічна антропологія як філософське знання про людиновимірність освіти і виховання, їхня значущість в усіх сферах людського буття та їхні соціокультурні репрезентації.  Педагогічна антропологія у цьому сенсі є філософсько-педагогічною антропологією.

Коли  йдеться  про  антропологічний  вимір  освіти  й виховання,  то  термін “педагогічна  антропологія”  вживається  у його другому значенні, потенціал якого буде розкрито нижче.

Сучасна філософсько-педагогічна антропологія  є широким тематичним  полем,  структурування  якого  набуло  чітких контурів  у  ХХ столітті.  Але  цей  процес  не  може  вважатися завершеним внаслідок принципової відкритості антропологічної проблематики, адже визначення  сутності людини належить до тих філософських проблем, які називають “вічними”. Це поле має вертикальний вимір, котрий дозволяє виявити його  історично  зумовлені  смислові  структури.  Розгляд  історії філософських  ідей,  у  яких  кристалізуються  уявлення  про людину  та  її  буття,  водночас  розкриває  еволюцію  поглядів  на виховання  та  освіту,  без  яких  неможливе  людське  буття, висвітлює  процес  формування  категоріального  апарату антропологічно  орієнтованого  освітньо-філософського,  тобто педагогічного (у його широкому  значенні) мислення, дає  змогу простежити  основні  тенденції  у  розробці  теоретичних конструктів антропологічно орієнтованої філософії освіти. Горизонтальний  вимір  тематичного  поля  філософсько-педагогічної  антропології  зосереджує  основу  увагу  на різноманітних  репрезентаціях  виховання  та  освіти  у соціокультурному просторі, у  структурах життєвого  світу. Адже антропологічна  інтерпретація  і антропологічна редукція (тобто розгляд  усіх  проблем  крізь  призму  проблеми  людини)  дають змогу  не  тільки  розглянути  виховання  і  освіту  з  точки  зору їхньої антропологічної значущості, а й показати  їхній вплив на людину.  Характеризуючи тематичне поле філософсько-педагогічної антропології, особливо слід відмітити  її евристичний потенціал у  розробці  соціокультурної  та  соціально-політичної проблематики.  Це  торкається  насамперед  теоретичного обґрунтування  пропозицій  як  щодо  стабілізації  соціального буття (консервативна  стратегія),  так  і  щодо  його  оновлення (трансформаційно-революційна стратегія).

ФІЛОСОФІЯ  ОСВІТИ:  Навчальний  посібник / За  заг.  ред. В. Андрущенка,  І. Предборської. –  К.:  Вид-во  НПУ  імені М. П. Драгоманова, 2009. – 330 с.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Партнерські посилання: