( У Р И В К И)
І. Вступні зауваження про критику.
…Поет для здійснення сугестії мусить розворушити цілу свою духовну істоту, зворушити своє почуття, напружити свою уяву, одне слово, мусить сам не тільки в дійсності, але ще й знову, репродуктивно, в своїй душі пережити все те, що хоче вилити в поетичному творі, пережити якнайповніше і найінтенсивніше, щоб пережите могло вилитися в слова, якнайбільше відповідні дійсному переживанню;і в кінці попрацювати ще над тим, уже зовсім технічно, щоб ті його слова вклалися в форму, яка б не тільки не затемнювала яскравості того безпосереднього переживання, але ще й в додатку підносила б те переживання над рівнем буденної дійсності, надавала б йому коли вже не якесь вище, символічне значення, то хоч би будила в душі читача певні відповідні тони як частини якоїсь ширшої мелодії, збуджувала би в ній певні тривалі вібрації, що не втихали б і по прочитанні твору, вводили би в неї хвилювання, відповідне з її власними споминами, і таким робом чинили б прочитане не тільки миттєво пережитим, але одночасно частиною, відгук ом чогось давно пережитого і похованого в пам’яті. Його сугестія мусить, проте, зворушити так само внутрішню істоту читача, вводячи в неї нове зерно життєвого досвіду, нове пережиття і одночасно поєднуючи те нове з тим запасом уяви та досвідів, які є активними або які дрімають в душі читачевій. Кажучи коротко: поет розширює зміст нашого внутрішнього “я”, зворушуючи його до більшої або меншої глибини (с.45-46).
І І.Психологічні основи.
…Майже кожна людина має в собі величезне багатство ідей і почуттів, хоча мало хто може і вміє користуватися ними. Бо все, що людина у своєму житті думала і читала, що ворушилося у її душі і пробуджувало її почуття, все те не пропадає, а робиться тривалим, хоч звичайно прихованим здобутком її душі.
Та є люди, котрі мають здібність видобувати ті глибоко заховані скарби своєї душі і давати їм вираження у зрозумілих для кожного словах. Ці щасливо обдаровані психологічні Крези 1 копачі захованих скарбів – це і є наші поети. Власне, знаходять і видобувають вони ті скарби не зовсім активно, не зусиллям вільної, автономної волі. Бо коли маєм повірити признанням окремих поетів, то їх роль часто буває чисто пасивна (с. 62-63).
ІІІ . Естетичні основи. … для естетики лишилася тільки та спеціальна частина, що відноситься до краси чи то в природі, чи то в мистецтві (с.77).
…Не всі чуття однаково важливі для розвитку нашої душі, і вже елементарна психологія розрізнює вищі і нижчі чуття, тобто такі, що мають свої спеціальні і високорозвинені органи (зір, слух, смак, нюх), і такі, що не мають таких органів)дотик, зовнішній і внутрішній). З психологічного погляду, крім зору і луху, найважливіший власне дотик, бо він дозволяє нам пізнавати такі важливі прикмети зовнішнього світу як об’єм, консистенцію (твердість, гладкість і т.ін.) і віддалення тіл, тимчасом коли зір дає нам почуття простору, світла, барва слух – почуття тонів і часу (послідовність явищ одних за одними). Смак і нюх, хоч безмірно важливі для фізіології нашого тіла, для психології мають далеко меншу вагу. Відповідно до цього і наша мова найбагатша на означення вражень зору, менше багата, але все-таки досить багата на позначення вражень слуху і дотику, а найбідніше на позначення вражень смаку і нюху. Ця мова дає нам тисячі способів для позначення далечини, світла в його нюансах, ці лої шкали кольорів, цілої безлічі тіл, але вона досить убога для позначення різних смаків, а ще бідніша для позначення запахів (с.78).
1 Крез, бл.560-546 р.р. до н.е.
Завантаження ...