І. Кант Загальна природнича історія і теорія неба .

Якщо ж тим не менше віднайдуться злісні ревнителі, хто вважає священним обов’язком свого покликання давати шкідливе витлумачення найневиннішим поглядам, то я впевнений, що їхні судження зроблять у розумних людей враження, що буде прямо протилежним їхньому наміру. В кожному разі мене не позбавлять того права, яким перед лицем справедливих суддів завжди користувався Картезій (Декарт), який зважився пояснити утворення небесних тіл на підставі самих лише механічних законів. Наведу з цього приводу слова авторів “Загальної іс­торії світу” (1ч., §88;1744 р.): “Ми можемо, однак, вважати тільки таке: немає нічого ганебного, такого, щоб зменшувало гідність Бога)наперекір дум­ці декого) ні у спробі того філософа, який утворення світу за певний про­міжок часу з хаотичної матерії намагається поясняти простим продовженням наданого їй колись руху, зводячи все це до небагатьох простих і за­гальних законів руху, ні у спробі тих, хто пізніше з великім успіхом на­магався зробити те ж саме, виходячи з початкових і природжених властиво­стей матерії, бо в дійсності це приводить тільки до більш високого по­няття про безконечну мудрість Бога” (підкреслення усюди наше. – В.Л .).

Я намагався відповісти на ті заперечення, які релігія може висунути проти моїх положень. Залишаються деякі не менш серйозні з точки зору самої суті справи. Хай це правильно, скажуть, що Бог вклав в силу природи таємничу здатність самій підвестися з хаосу де досконалого устрою світу; але невже розум людини, такий слабкий навіть у вирішенні найбуденніших питань, в змозі дослідити приховані властивості в такому широкому предметі? Подібна зухвала спроба рівносильна тому, якби хто-небудь сказав: дайте ме­ні тільки матерію, і я побудую вам з неї цілий світ . Невже слабкість тво­го розуміння, яку соромлять найниціші події, що щоденно трапляються у те­бе перед очима, не переконує тебе в марноті всіх спроб осягнути невимір­не і довідатись про те, що відбувалося в природі, коли ще не було світу? Я долаю це затруднення, ясно доводячи, що із всіх досліджень, якими може займатися природознавство, саме це в змозі найлегше і найправильніше до­сягти першопричини. Подібно до того як із всіх завдань природознавства жодне не було розв’язане так правильна і точно, як питання про істинну будову Всесвіту в цілому, про закони руху і внутрішній механізм обертання всіх планет – царина, в якій Ньютонова філософія може дати такі знання яких, ми не зустрічаємо в жодній іншій частині філософії, так само стверджую я, із усіх природних явищ, першопричину яких ми шукаємо, можна насамперед сподіватися ґрунтовно і надійно зрозуміти саме походження системи світу, виникнення небесних тіл і причини їхніх рухів. Легко зрозуміти, чому це саме так. Небесні тіла являють собою кулеподібні маси і, тому, мають найпростішу будову, яку тільки може мати тіло, походження якого ми до­сліджуємо. Їхні рухи так само прості. Вони являють собою не щось інше, як вільне продовження руху, який їм колись надали, який пов’язаний з притягуванням тіла, що розташоване в центрі, стає колоподібним.

Крім того, простір , в якому рухаються небесні тіла, є порожній ; віддалі, що відокремлюють їх одне від одного, є надзвичайно великими, і, отже, наявні всі умови, що необхідні як для стрункого руху, так і для ясного виявлення його. Я гадав, що тут можна було б в деякому розумінні сказати без будь-якої пози: дайте мені матерію, і я побудую з неї світ , тобто дайте мені матерії і я покажу вам, як із неї повинен був виникнути світ. Бо, раз дана матерія, яка за природою своєю обдарована силою притягання ( В.Л. ), неважко з’ясувати ті причини, які могли сприяти влаштуванню системи світу, що розглядаються в цілому. Відомо, що саме вимагається, щоб тіло набуло кулеподібної форми, і щό вимагається для того, щоб тіла, які вільно ширяють, відбували колові рухи довкола центру, до якого вони притягуються.