Мукачівський замок: історія та легенди

Будівництво найбільш потужного і могутнього військово-оборонного, архітектурного, історичного пам’ятника в Мукачеві провадилось не одну сотню років. На високій стрімкій шестидесяти- восьмиметровій вулканічній горі посеред рівнини на західній околиці міста будувався і перебудовувався Мукачівський замок "Паланок". Спочатку глинобитні укріплення слов’янських племен білих хорватів, що в період т. з. "великого переселення народів", населяли наш край. Ці перші укріплення були надто при-мітивними і в кращому випадку могли захистити хіба що від стріли. Та цього на той час було достатньо, бо мова йде про V-VII ст.н.е. З часом, удосконалення військової техніки, розвиток військової тактики і стратегії спричиняє вдосконалення і оборонних будівель: на Мукачівській замковій горі в IX – XI ст. було зведено дерев’яні укріплення. Як виглядали ці дерев’яні будівлі, ніхто не знає, бо не збереглося ні рисунка, ні гравюри, ні словесних описових документів, які б дозволили створити бодай наближене уявлення про зовнішню конфігурацію оборонних будівель на Мукачівській замковій горі. XIV ст. у розвитку військового мистецтва, в процесі удосконалення штурмової зброї, що використовувалася для облоги замків і фортець, позначилося винаходом артилерійського пороху, чавунного ядра, збільшенням калібру артилерійського ствола, збільшенням порохового заряду, винаходом артилерійського замка і, в кінцевому рахунку, руйнівної сили пострілу. Все це призводить до значних зрушень в архітектурі фортифікаційних (оборонних) будівель: феодальні замки-укріплення перестають бути дерев’яними. Та Європа безнадійно спізнилася з кам’яними мурами. Від часів біблійного Ієрихону цивілізація будувала кам’яні укріплення, щоб захиститися від нападників. Кам’яні мури краще протистояли маневру таранної атаки, ніж дерев’яні, їх не можна було підпалити, вони будувалися довільної висоти в той час, коли дерев’яні були в значній мірі більш обмежені і у висоті, і у товщині. З винаходом і застосуванням вогнепальної зброї кам’яні фортифікаційні будівлі отримали широке застосування і в середньовічній Європі. Але це вже були набагато досконаліші оборонні будівлі з каменю: вищі, потужніші, під кутом нахилу, мали химерну конфігурацію, кілеподібну форму, оснащені двома- трьома ярусами фортечної артилерії тощо. їх уже й не називали стінами, а бастіонами, флешами, горжами, редутами. І все-таки, якщо уважно прослідкувати еволюцію удосконалення кам’яної фортифікації від часів Ієрихону і до кінця XVIII ст., цебто до часу, коли перестали будувати фортеці і замки через втрату ними стратегічного значення, дослідник неодмінно встановить, що за цей значний проміжок часу по суті мало що змінилося, бо це завжди були рів, стіна, башта. Рови ставали дедалі глибшими, ширшими, довшими, заповнювались водою; кам’яні стіни виростали у висоту, потовщувались до гіпертрофованих розмірів, оснащувались отворами бійниць, стрільниць, капонірів, напівкапонірів, вогневих гнізд; башти будувались в ряд, півколом, утворювали замкнуту лінію кола, квадрата, чи прямокутника, оснащувались підрозділами солдат, мали значне накопичення зброї, боєзапасу, харчів і води, але, зрештою, це завжди були лише рів, стіна, башта. Такий еволюційний шлях кам’яних оборонних будівель слід мати в полі зору постійно, коли мова йде про легенди Мукачівського замку. Це дозволяє краще усвідомити причину створення легенд, прослідкувати гносеологічні корені її створення, засвоїти їх сюжетну лінію, визначити загальний лейтмотив усіх легенд, пов’язаних з Мукачівським замком “Паланок”.