Надія Соленко
Спробуйте зупинитися, перестати бігти і метушитися, перепочити від неспокою, який не лише вирує навколо вас, а і всередині. Зупиніть цю секунду, хоч на хвилину, вдихніть життя, не бійтеся самого себе, своїх бажань та ідей, не бійтеся залишитися наодинці з собою.
Заплющте очі, і задайте, здавалося б, одне з найпростіших і найбанальніших запитань «У чому сенс мого життя? Які мрії та пріоритети я поставила перед собою? Хто я? Чого я хочу досягнути в цьому житті?». В цей момент не думайте про бажання ваших батьків, сусідів, вчителів чи друзів, про те ким би вони хотіли вас бачити, а просто чесно признайтеся собі. Що перше прийшло в голову? Яка картинка появилася в вашій уяві? Щось безумне? Щось, що зовсім не вписується в ваш розмірений темп життя? Щось, що виходить за рамки, встановлені вами самими для вас? Щось, що ви роками забороняєте самі собі приймати? Щось, що ви осуджуєте, в діях інших? Страх заволодів кожною клітинкою вашого організму, він проникає все глибше і глибше, і в один момент ви можете не помітити, що він зачепив життєво важливі органи.
Останнім часом я спостерігаю навколо не дуже радісну картину. Загнані люди, які постійно кудись біжать, женуться за несправжніми мріями, досягають не своїх цілей. Вони затьмарені блиском та успіхом телевізійних зірок, вони не можуть зрозуміти, чому ж вони такі бідні та нещасні, чому саме на їхню долю випало стільки перепон. В очах цих людей рідко спалахує вогник ентузіазму та надії, тому що вигадані проблеми повністю захопили їхні голови, а заздрість – душі.
Люди ставлять собі хибні цілі, вони хибно трактують значення та ціль свого життя. Шукаючи не там, вони знаходять не те.
Взагалі мені здається, що кожна людина, незалежно від поставлених перед нею цілей, незалежно від рівня життя, хоче бути щасливою. Найсмішніше те, що людина, вирішивши стати щасливою, починає в ту ж секунду гнатися за своїм щастям, але оскільки вона навіть не відчула, що саме робить її щасливою, в кінці кінців виходить, що це був просто біг з перепонами, і добре, якщо у цій естафеті з самим собою людина залишилася жива та здорова.
Взагалі коли мова йде про щастя я згадую слова одної дуже відомої людини, Григорія Сковороди:
«Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде з того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід в душу свою».
Не кожна людина погодиться і сприйме ці слова, адже це занадто просто, за щастя, на їхню думку, ж потрібно боротися, страждати,недосипати. Сучасна людина має стільки страхів, і напевно найабсурдніший з них – страх стати щасливою, або признатися самому собі, що ти щасливий!
Сенс життя особисто для мене це віднайти внутрішню гармонію, стати щасливим не завтра, чи через рік, а вже сьогодні, в цю саму секунду. Розплющити очі, і замість дорікань та нарікань, подякувати за новий день, за нові можливості.
Зрозуміти, хто насправді тобі дорогий, які люди будуть з тобою до кінця, а які підуть при першій ж можливості. Потрібно навчитися дякувати абсолютно всім людям, які були, є чи будуть в нашому житті. З усіма ними, в певний момент ми відчували спорідненість, спокій, натхнення, усі вони внесли свою неповторну нотку в коловорот нашого життя.
Знайдіть справу до душі, займайтеся те, що вам подобається, розвивайтеся, самовдосконалюйтеся. Життя не закінчується на досягненні певної вершини чи цілі, за одною горою йде інша, і можливо, на перший погляд вона нездолана, але здатися це не вихід, і ніколи ним не було. Якщо ти зумів правильно прочитати і зрозуміти самого себе, віднайшов своє покликання і не побоявся собі в цьому признатися, то ніщо не може зупинити тебе,ніхто не може зупинити тебе! Пам’ятай про це!
Будьте справжніми, будьте щирими, не бійтеся чужих осуджень чи поглядів. Віднайдіть диво в звичайних речах, усміхайтеся життю, і воно обов’язково усміхнеться вам у відповідь. Не зраджуйте собі та своїм мрія, а головне шукайте все там, де це можна знайти, і ніде інше.