3 views

Архів за: Березень 2012

Що ближче до сонця, то гарячіте.

Х то каже, що хоче, почує, чого не хоче.

Як ти вітаєш сусіда, так він вітає тебе.

Коли горить сусідська хата, твоя теж у небезпеці.

Сусіда шануй, але паркана між вами не руйнуй.

Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.

…Пані , – продовжував Селім, – царювання Каноглу було досить тривалим, і наші поети назвали його золотим віком . Ця назва підходить до нього у багатьох аспектах. Воно було позначене різними успіхами і пе­ремогами, однак, до добрих моментів домішувались і погані, що доводить, що це золото було іноді низької проби. Двір, який задає тон усій дер­жаві, був досить галантним. У султана були коханки, вельможі поспішали його наслідувати, і народ непомітно перейняв їхні манери. Пишність ко­стюмів, меблів і візків була надзвичайною. В кулінарії досягли високо­го мистецтва. Вели велику гру, робили борги і не сплачували їх, розтри­нькували всі свої гроші і використовували увесь свій кредит. Проти пишності були видані прекрасні постанови яких ніхто не виконував. Захоплювали міста, завойовували провінції, починали будувати палаци; країна знелюднилася і зубожіла. Народ оспівував перемоги і вмирав з голоду. У вельмож були пишні палаци і чудові сади, а землі їх залиша­лися необробленими. Флотилія з сотні лінійних кораблів царювала на морі, наводячи жах на сусідів, але одна розумна голова підрахувала, скільки держава витрачала на утримання цього флоту, і, не дивлячись на протести решті міністрів було дано наказ влаштувати з нього по­тішні вогні. Королівська скарбниця являла собою величезний порожній ящик, який, як на гріх, не наповнювався, завдяки такому скупердяйському господарюванню. Золото і срібло стали таким рідкісним металом, що од­ного чудового дня монетний двір було перетворено на паперову фабрику На довершення загального блаженства Каноглу дав себе переконати фа­натикам в тому, що вкрай необхідно, щоб усі його піддані походили на нього, щоб у них були блакитні очі, кирпатий ніс і русяві вуса, як у нього, і він депортував з Конго понад два мільйони людей, які не во­лоділи такими рисами чи відмовились їх підробити.

Таким був , пані, золотий вік, таким був цей добрий старий час, за яким постійно жалкують . Але залишіть базікати пустобріхам і повірте, що у нас є ще Тюренни і Кольбери 1 , що наш час, в загальному, кращий за минуле і що, якщо народ є щасливішим за Мангогули, ніж за Каноглу, значить, царювання його величності є більш славним, ніж царювання йо­го діда, бо ж щастя підданих – точне мірило величі можновладців.

1748 р.

1 Видатні особи епохи французького короля Людовика XIV , зокрема, Тюреннь Анрі де Ла Тур д ’ Овернь (1611-1675) – маршал Франції, з 1660 – фельдмаршал, видатний французький полководець.

Пер. укр.мовою за вид.: Лесаж А.Р. Хромой бес. Монтескье Ш.Л. Персидские письма. Дидро Д. Нескромные сокровища: Пер. с ф р. – М.: ИОЛОС, 1993. – С . 582-583.

Продовження

Горобця не запрошують до танцю журавлів — у нього надто короткі ноги.

Хоч скільки свиней дірку в тину проламують, а дістанеться тій, що застрягне.

Хто вганяється рогами надто глибоко, того топчуть по шиї.

Краще повернутися, ніж заблукати.

Найкращий плавець теж може втонути.

Висновки

У розділі розглянуто своєрідні освітні проблеми, зокрема загальні й комплексні цілі в освіті. Для того застосовано аналіз, який виявляє значення будь якої більшої мети, щоб переконатися, що вона готова до втілення, узгоджуючись із іншими цілями. Цей аналіз було застосовано до трьох загальних цілей: розвитку в гармонії з природою, суспільної корисності! і культури або ж розумового збагачення. У будьякому разі ми переконалися, що ці цілі частково суперечать одна одній. Зокрема формулювання природного розвитку передбачає залучення примітивних сил нібито спонтанного розвитку до досягнення остаточної мети. З цього погляду навчання, яке робить їх корисними, стає непередбаченим примусом, що істотно видозмінює, викривлює їх через сплановане виховання. Однак коли ми усвідомимо, що природні здібності — це природні здібності, які розвиваються тільки в процесі свого використання, суперечність зникає. Так само суспільна корисність, яку визначають як служіння іншим, обов’язково суперечитиме меті збагачення досвіду, позаяк культура, якщо її визначати як внутрішнє шліфування розуму, перебуватиме в опозиції до усуспільнення характеру. Однак суспільна корисність як освітня мета повинна означати радше плекання здатности вільно об’єднуватися на основі спільної діяль ности. А це неможливо без культури, яку стимулює суспільна корисність, тому що важко порозумітися один з одним без навчання — того, що розширює наші горизонти й допомагає осягнути речі, які б в іншому випадку зосталися не зауваженими. І, мабуть, найліпшим визначенням культури буде ось яке: це здатність постійно розширювати сферу сприйняття смислів та уточнювати їх.

Через «так» і «ні» суперечка довго трива є .

Собаці, що має блохи, ніколи не буває нудно.

М’які коліна і тверді лікті не одному проклали дорогу.

Коли кінець поганий — усе погане.

Як усі плюватимуть на камінь, то й він мокрий стане.

Рік має широкий рот і великий живіт.

День — очі, а ніч — вуха.

Хочеш мати вогонь, терпи дим.

Краще загубити кітвицю, ніж судно.

Якби брехня була мистецтвом, у світі було б повно митців.

Хочеш спіймати лиса, вберися в лисяче хутро.

Затемна в усіх котів очі зелені.

Краще одна бджола, ніж цілий рій мух.

Гарні квітки при дорозі довго не постоять.

Мальовані квітки не пахнуть.

Партнерські посилання: