Афоризм (з грецьк . – визначення, вислів) – короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним.
В розділ увійшли висловлювання цілої плеяди визначних мислителів Давньої Греції – Аристотеля, Геракліта, Платона, Демокріта, що стверджували головним авторитетом людський розум і непохитну впевненість в тому, що все у світі можна пізнати шляхом системи логічних доведень.
Представлені також висловлювання давньоримських філософів і письменників – Цицерона, Сенеки, Горація, Ювенала. Вони відрізняються глибокою життєвою мудрістю. Вчать доброчинності і високій моральності в діяннях і вчинках людей.
Могутній політ думки, розквіт культури і мистецтва, що характерні для епохи Відродження (термін запроваджений італійським художником і истецтвознавцем, першим біографом великого Леонардо да Вінчі Джордано Вазарі, XVI ст.), знайшли своє відображення у висловлюваннях Д. Бруно, Леонардо да Вінчі, У. Шекспіра та ін. В них прославляються необмежені можливості людини, утверджуються гармонія і краса творчої особистоті і оточуючої дійсності. Пізнє Відродження цікаве тим, що саме в цей час з’являються творці афоризмів . Найвідоміші з них – французькі моралісти Франсуа де Ларошфуко і Жан де Лабрюйєр.
В епоху Просвітництва видатним майстром афоризмів був німецький письменник і вчений Георг Кристоф Ліхтенберг. В його думках, побудованих, як правило, на парадоксах*, озвучувалася різка опозиція до існуючих на той час суспільних норм і порядків.
Важливо, щоб студент не тільки захоплювався мудрістю попередників і сучасників, але і порівнював їх з власними почуттями і уявленнями про життя. Допомогти людині, особливо молодій, стати більш розумним, сильним, добрим, великодушним, переконати її в необхідності слугувати високій меті та ідеалам, керуватися у всьому мірою високої моралі і відповідальності, прагнути як до особистого щастя, так і завжди піклуватися про щастя інших – таким є призначення цього розділу.
Примітка:
*Тут: парадокс (від грецьк. несподіваний, дивний) – думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може й не бути хибною.
Всесвіт. Світ. Природа.
Природу премагають, лиш підкоряючись її законам.
Ф.Бекон.
Природа не визнає жартів; вона завжди правдива , завжди серйозна, завжди строга; вона завжди права; помилки та заблуджения виходять від людей.
Й.-В. Гьоте.
Світ чуд овий, і поза ним немає спасіння.
А.Камю.
Природа так про все потурбувалась, що усюди ти знаходиш, чому повчитися.
Леонардо да Вінчі.
В природі немає нічого некорисного.
М.Монтень.
Природа ніколи не дурить нас; це ми самі ошукуємось.
Ж.Ж. Руссо.
Світ жалюгідний лише для жалюгідної людини, світ порожній лише для порожньої людини.
Л. -А. Фойєрбах.
Твори природи довершеніші за твори мистецтва.
Цицерон.
Природа не терпить неточностей і не вибачає помилок.
Р. Емерсон.
Час .
Істинно великою є та людина , яка спромоглася оволодіти своїм часом.
Гесіод.
Людина , що наважилася розтринькати хоча б одну годину свого часу, ще не доросла до того, щоб розуміти всю вартість життя.
Ч. Дарвін.
Жодного дня не ухилятися від своєї мети – ось засіб подовжити час, і при цьому дуже правильний засіб, хоча користуватися ним і нелегко.
Г.К. Ліхтенберг.
Ніщо не є більш обтяжливим для мудрої людини і ніщо не завдає їй більшого клопоту, ніж необхідність витрачати на дурнички і некорисні речі більше часу, ніж вони на те заслуговують.
Платон.