Діоптра

Діоптра , себто дзеркало або зображення людського життя на світі, складеного з багатьох святих Божих писань і догм отців, з грецької на слов’янську мову гідним вічної пам’яті отцем Віталієм, ігуменом у Дубні, перекладена й написана (1612 р.)

…Не зможеш провести життя без битви, де б ти не перебував, скрізь повинен будеш продовжувати брань, оскільки сам ти у собі маєш супро­тивника.

…В одній людині вбачає Апостол дві людини настільки з’єднаних, що одна з них без іншої бути не може, і водночас одна від однієї на­стільки відмінна, що життя однієї є смертю іншої, настільки міцно між собою поєднані, бо будучи двома, насправді ж є одним, і будучи одним, є в той же час двома. Заради чого Апостол дав їм різні імена, назвавши одну духом, іншу – плоттю, одну душею, іншу – тілом, одну законом розуму, іншу – законом тілесних похотей, одну – внутрішньою людиною, іншу – зов­нішньою.

…Міцність і воля доброчесної людини проявляється у перемозі над собою й у підкоренні своїх пристрастей.

…Мужнім можна вважати того, хто долає пожадливість, хто долає пожадливість і хтивість, а не того, хто перемагає свого ворога.

…Перемога над плоттю здобувається віддаленням себе від її при­страстей.

…Віддалятися від самого себе й підкоряти свої пристрасті бо­ротьбою зі своїми власними нахилами й приведенням зовнішньої людини до покірності й слухняності, щоб царювала вільно внутрішня людина, є перемога значно більша, ніж підкоряти царства мирські й силу їхню.

…Хочеш знайти найбільше володарювання? Пануй над самим собою.

…Хто перемагає самого себе, той володарює над світом і спадко­ємцем є небес.

…Якщо любиш плоть, то підкори її розуму й ні в чому не раболіпствуй.

…Допомагай душі своїй, якщо не втратив ти розсудливість, підпо­рядкуй чуттєвість духу…

…Увійди у внутрішність твого серця, бо чим більше ти пізнаєш самого себе, тим більш глибоко пізнаєш Бога…

…Пізнати самого себе є справа вельми мужня;і якщо будеш праг­нути пізнання самого себе полишиш погордливість і пихатість, переста­неш зневажати інших.

…Не пізнання самої себе в людині є порок.

. ..Не клади на терези свої ближнього твого недоліки і недоскона­лості, бо це виникає від непізнання самого себе.

…Від пізнання самого себе дійдеш до пізнання Бога, від пізнання якого досягнеш висоти божественної любові.

…Хто спрямовує очі свої на непомірність вічності й розгляне короткочасність людського життя й велику кількість його нещасть, той завжди буде смиренний і все теперішнє за ніщо сприйме.

…Засліплення справжнє й безумство – любити цей світ, наповнений

стількома нещастями, в якому якщо яке-небудь і трапляється добро, то

воно перемішане з незліченними клопотами й стражданнями і схиляться

до початку вічних злиднів і мук пекельних, котрі йдуть слідом за миролюбцем.

…Святі, маючи осяяння світла божественного помічають в собі недосконалості найменші, і розмірковуючи пре незмірну безодню нескінченної Божої досконалості, у цьому світлі розглядали свою слабкість і нікчемство (с.85-86)…

Передруковано : Історія філософії України / Хрестоматія. – К.: Либідь, 1993.