Висновки

Коли йшлося про цілі та інтереси, було розглянуто основні аспекти проблеми цінностей. Та позаяк цінності освіти найчастіше згадують у контексті різних предметів шкільної програми, аналіз цілей та інтересів здійснюється саме з погляду окремих предметів. Термін “цінність” має два зовсім різних значення. З одного боку, він позначає ставлення до чогось як визначення його цінности, встановлення його значущосте заради самої речі, тобто внутрішньої значущосте. Цим терміном позначаємо довершений досвід. Поцінувати у цьому значенні — це вважати цінним. Проте “поцінувати” також позначає чисто розумовий процес — процес порівняння та судження — визначення ціннности. Він виявляється тоді, коли немає безпосереднього довершеного досвіду, і виникає питання, якому потенціялу цієї ситуації надати перевагу, щоб досягнути повноти реалізації або життєвого досвіду.

Не можна ділити навчальні предмета на усвідомлювальні, що мають стосунок до внутрішніх цінностей, та інструментальні, що розкривають цінності щодо оточення. Встановлення належних стандартів будьякого предмета залежить від усвідомлення його потреби для кожної ситуації, для безпосереднього поцінування. Література та образотворче мистецтво мають особливе значення, оскільки вони найліпше демонструють усвідомлення цінности, тобто вивищене розуміння значення шляхом відбору та концентрації. Але кожен предмет, незалежно від рівня розвитку, повинен мати естетичну вартість для людини, яка його вивчає.

Значення усіх безпосередніх внутрішніх цінностей для певного досвіду — це єдиний критерій, за яким можна визначати вартість інструментальних і вторинних цінностей навчання. Тенденція прив’язати певні цінності до окремих предметів і вважати цілу навчальну програму сукупністю розмежованих цінностей виникла внаслідок ізольованосте суспільних груп і класів. Отже, завдання освіти у демократичних соціальних групах — це боротьба з такою ізольованістю, аби різні інтереси могли взаємопідсилюватися і взаєморозвиватися.