7.ГУМАНІСТИЧНИЙ ПРОЕКТ СВОБОДИ

Джерело: Людина в цивілізації XXI століття:проблема свободи / В. Г. Табачковський, М. О. Булатов, Т.В.Лютий , Г.І.Шалашенко, Є.І.Андрос, А.М. Дондюк, Г.П.Ковадло, Н.В.Хамітов, О.А.Ярош, В.П.Загороднюк. – К.: Наукова думка, 2005. – 273 с. Режим доступу: http://filosof.com.ua/Tabac.zip

У праці “Проблема людини” М. Бубер зазначає, що філософська антропологія може осягнути людину в її цілісності лише “завдяки систематичному розгляду… розбіжностей, завдяки їх внутрішній динаміці і динамічному взаємозв’язку та завдяки постійній спрямованості відкривати єдине в різноманітному”17. Виходячи з цієї методологічної настанови, спробуємо поставити проблему гуманістичного проекту свободи.

Раніше ми назвали гуманізм основоположним критерієм розвитку свободи в історії людства. Тепер зауважимо, що гуманістичні тенденції є в кожному з історичних варіантів свободи, проте як цілісний концепт гуманістичний проект свободи формується лише в ХХ столітті. І це формування триває в столітті ХХІ.

Коли йдеться про те, що гуманістичний проект свободи є виходом за межі протистояння патріархального та матріархального, у світлі всього сказаного слід наголосити на принциповій обставині: цей проект свободи означає вихід за межі патріархального та матріархального , а не патріархального й феміністичного проектів свободи. Адже, як ми бачили, феміністичне є така еволюційна форма матріархального, яка зближується з патріархальним. Гуманістичне долає не ілюзорно-невротичне протистояння патріархального й феміністичного, а дійсну, зрілу суперечність чоловічого й жіночого в його екзистенційних та соціальних вимірах. Саме тому гуманістичний проект свободи в його гендерних вимірах може бути названо андрогінним проектом свободи 18.

Гуманістичний проект свободи як андрогінний проект свободи породжує свободу, не відчужену від любові. Саме тому в його межах виникає можливість майбутнього звільнення від невротизму патріархального та феміністичного буття. Свобода перестає бути свободою відокремлення Чужого та від Чужого, стає свободою прийняття-розуміння Чужого, свободою синтезування з ним. Вона стає свободою доведення Чужого до Іншого, а Іншого до Близького. Гуманістичний проект свободи викликає до життя свободу творчої толерантності.

Гуманістичний проект свободи є проект креативної свободи . Це означає, що свобода, звільнюючись від абсурду, розкриває глибинні творчі можливості людини, яка дістає можливість конструювати власну долю. У гуманістичному проекті свобода перестає бути підпорядкуванням необхідності, вона проходить шлях від усвідомлення до творення необхідності, більше того, – до творення любові . На цьому рівні відбувається поєднання у свободі волі й натхнення. Свобода стає не просто безкінечною реалізацією вибору, що спричиняє муку й бажання втекти від свободи, а реалізацією осмисленого вибору, красою Вибору , яка стає красою Вчинку .

Метафори “краса Вибору” й “краса Вчинку” мають своєю передумовою таку екзистенційну ситуацію, в якій відповідальність як моральнісна вимога, “корелят необхідності у сфері духу”19не зникає, а стає справді органічною . Лише тоді ми маємо дійсно органічну свободу, яку І. Кант визначав як здатність самочинно починати низку подій і яка доводить себе до здатності створювати комунікацію через творення низки вчинків.

Відтак вияскравлюється образ людини майбутнього, свобода якої не пригнічує свободи Іншого, екзистенційні, внутрішні виміри якої не тільки не суперечать політичним, економічним та правовим, а й органічно актуалізують їх.

1 Мова йде передусім про повість Альбера Камю “Сторонній” та про “Міф про Сізіфа: есе про абсурд”.

2 Докладніше див.: Хамітов Н . Антропологія граничного буття: постановка проблеми // Колізії антропологічного розмислу. – К., 2002. – С. 98 – 107; а також: Хамитов Н. Философия человека: от метафизики к метаантропологии. – К., М. – 2002.

3 ХайдеггерМ. Что такое метафизика? // Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993. –С.22.

4 Рікер П . Гуссерль: аналіз його феноменології // Зарубіжна філософія ХХ століття. Кн. 6. – К., 1993. – С. 206.

5 Вандерфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого. – К., 2004. – С. 11.

6 Див.: Хамітов Н . Самотність у людському бутті: досвід метаантропології. – К., 2000.

7 Докладніше див.: Хамитов Н . Философия человека: от метафизики к метаантропологии. – С. 145 – 170.

8 Там само. – С. 221 – 326.

9 ТабачковськийВ.Г. Людина– екзистенція– історія. –К., 1996. –С.13.

10Див. згадану працю, а також: ТабачковскийВ.Г. Человеческое мироотношение: данность или проблема? –К., 1993.

11 ТабачковскийВ.Г . Людина– екзистенція– історія. –С.13.

12 Фромм Э. Бегство от свободы // Бегство от свободы. Человек для себя. – Минск, 1998. – С. 176.

13 ШелерМ. Человек в епоху уравнивания // ШелерМ. Избр. произведения. –М., 1994. –С.114.

14Там само.

15 КанигінЮ. Шлях аріїв. Україна в духовній історії людства. – К., 1997. –С.282.

16Там само.

17 БуберМ. Проблема человека // Два образа веры. – М., 1995. – С.162.

18Визначення поняття “андрогінізм” див.: Хамітов Н. Андрогінізм // Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С. 23.

19 Бичко І . Свобода // Там само. – С. 570.