І знову філософія пива

пиво і філософія

Молодий Георг Гегель, шукаючи собі місце вчителя після закінчення університету, у листі до свого друга Фрідріха Шеллінга просив, щоб той підшукав йому якусь посаду у невеличкому містечку, де б варили смачне пиво та можна б було жити, не витрачаючи багато грошей. Впевнений, що дізнавшись про цей факт, деякі посміхнуться: «он, значить як творилася німецька класика!», але я б списав такий потяг до пива на німецьку культуру (куди ж Німеччина без пива!) та на молодість. Адже вже дорослий Гегель відмовився від того, що він написав у молодості. Та й навряд чи «Феноменологія Духу» творилася під алкогольними парами.

Щодо сучасної молоді, та і не тільки молоді, яка збирається за пивом та починає філософствувати, то ми ніяк не можемо сприймати це всерйоз, на рівні академічної філософії. Філософствувати може кожен, під пивом чи без нього, але ми не називаємо кожного філософом, як і не називаємо того, хто може замазати подряпану йодом – лікарем.

Я не можу навіть сказати, що такі роздуми будуть чогось варті, адже в кінці кінців поняття будуть плутатися, підмінятися одне іншим, людина сама забуде з чого вона розпочала і як прийшла до певних висновків. Таке філософствування – побутове, воно не відкриє Істини, не знайде сенс життя та шляху до Бога.

Можливо, за пивом і приємно філософствувати, але для того щоб оперувати поняттями, заглиблюватися у тонкощі онтології чи метафізики потрібен ясний розум. А пиво вам його не подарує.