Архів теґу: антропологія

3.СВОБОДА В БУДЕННОМУ ТА ГРАНИЧНОМУ ВИМІРАХ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ

3.СВОБОДА В БУДЕННОМУ ТА ГРАНИЧНОМУ ВИМІРАХ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ

Джерело: Людина в цивілізації XXI століття:проблема свободи / В. Г. Табачковський, М. О. Булатов, Т.В.Лютий , Г.І.Шалашенко, Є.І.Андрос, А.М. Дондюк, Г.П.Ковадло, Н.В.Хамітов, О.А.Ярош, В.П.Загороднюк. – К.: Наукова думка, 2005. – 273 с. Режим доступу: http://filosof.com.ua/Tabac.zip

Філософська антропологія стає власне філософською , лише стаючи філософією меж та вимірів людини, метаантропологією. (Йдеться передусім про екзистенційно-комунікативні межі та виміри.) Лише в такий спосіб сучасна філософська антропологія може поєднати здобутки класичної філософсько-антропологічної спадщини М. Шелера та Г. Плеснера з досягненнями феноменології, екзистенціалізму, персоналізму. Продовження

Філософсько-педагогічна антропологія як онтоантропологія

Філософсько-педагогічна  антропологія  є  переважно онтоантропологією,  тобто  антропологією,  зосередженою  на онтологічних  проблемах.  Адже  вона  розглядає  освіту  і виховання  у  загальному  контексті  людського  буття.  Бо  лише дав відповідь на питання “Що  таке людина”, яке Кант вважав головним питанням філософії, можна  сказати, що таке освіта  і виховання,  навіщо  вони  людині,  в  чому  полягає  їх призначення.   Продовження

Освіта і виховання у новій історичній антропології

У  сучасній  західній  філософській  думці  в  останні десятиліття відбувається перехід від так званої “класичної”, або традиційної антропології, яка зосереджувала свою рефлексію на основних  структурах  і  основних  категоріях  людського  буття, специфіці  людської  поведінки  і  мислення,  до  нової  історичної антропології.

Продовження

Методологічний плюралізм філософсько-педагогічної антропології

У  кожному  парадигмальному  центрі  філософсько-педагогічної  антропології  існують  свої методологічні програми, де переважають певні методи дослідження. Основним  методом  постмарксистської  педагогічної антропології є діалектика.  Англо-американська  педагогічна  антропологія  спирається переважно  на  методологію  біхевіоризму  та  прагматизму,  за якою  педагогічні  дії  слід  оцінювати  за  їхніми  практичними наслідками,  а  педагогічні  ідеї –  за  їхньою  корисністю  для досягнення виховної чи дидактичної мети.  Продовження

Основні парадигмальні побудови філософсько-педагогічної антропології

Концептуальні побудови, що утворюють сукупне тематичне поле  філософсько-педагогічної  антропології,  не  зважаючи  на   спільну  антропологічну  орієнтацію,  є  плюралістичними  як  у визначенні світоглядних та методологічних засад, так і у виборі дослідницьких пріоритетів.

Продовження

Філософсько-педагогічна антропологія та її предметне поле

Мислитель РоденДля  розуміння  змісту  і  призначення  освіти  й  виховання необхідно  розглянути  їх  у  контексті  проблеми  визначення сутності  людини  та  перспектив  її  розвитку. Саме  це мають  на увазі,  коли  мова  йде  про  антропологічний  вимір  освіти  й виховання.  Різні  відгалуження  філософської  антропології певною мірою збігаються у тому, що людина є трансцендентною істотою, тобто такою, що постійно перевершує сама себе, але для цього  вона  потребує  освітніх  і  виховних  зусиль.

Продовження

Партнерські посилання: