Архів теґу: міністр

Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.

…Пані , – продовжував Селім, – царювання Каноглу було досить тривалим, і наші поети назвали його золотим віком . Ця назва підходить до нього у багатьох аспектах. Воно було позначене різними успіхами і пе­ремогами, однак, до добрих моментів домішувались і погані, що доводить, що це золото було іноді низької проби. Двір, який задає тон усій дер­жаві, був досить галантним. У султана були коханки, вельможі поспішали його наслідувати, і народ непомітно перейняв їхні манери. Пишність ко­стюмів, меблів і візків була надзвичайною. В кулінарії досягли високо­го мистецтва. Вели велику гру, робили борги і не сплачували їх, розтри­нькували всі свої гроші і використовували увесь свій кредит. Проти пишності були видані прекрасні постанови яких ніхто не виконував. Захоплювали міста, завойовували провінції, починали будувати палаци; країна знелюднилася і зубожіла. Народ оспівував перемоги і вмирав з голоду. У вельмож були пишні палаци і чудові сади, а землі їх залиша­лися необробленими. Флотилія з сотні лінійних кораблів царювала на морі, наводячи жах на сусідів, але одна розумна голова підрахувала, скільки держава витрачала на утримання цього флоту, і, не дивлячись на протести решті міністрів було дано наказ влаштувати з нього по­тішні вогні. Королівська скарбниця являла собою величезний порожній ящик, який, як на гріх, не наповнювався, завдяки такому скупердяйському господарюванню. Золото і срібло стали таким рідкісним металом, що од­ного чудового дня монетний двір було перетворено на паперову фабрику На довершення загального блаженства Каноглу дав себе переконати фа­натикам в тому, що вкрай необхідно, щоб усі його піддані походили на нього, щоб у них були блакитні очі, кирпатий ніс і русяві вуса, як у нього, і він депортував з Конго понад два мільйони людей, які не во­лоділи такими рисами чи відмовились їх підробити.

Таким був , пані, золотий вік, таким був цей добрий старий час, за яким постійно жалкують . Але залишіть базікати пустобріхам і повірте, що у нас є ще Тюренни і Кольбери 1 , що наш час, в загальному, кращий за минуле і що, якщо народ є щасливішим за Мангогули, ніж за Каноглу, значить, царювання його величності є більш славним, ніж царювання йо­го діда, бо ж щастя підданих – точне мірило величі можновладців.

1748 р.

1 Видатні особи епохи французького короля Людовика XIV , зокрема, Тюреннь Анрі де Ла Тур д ’ Овернь (1611-1675) – маршал Франції, з 1660 – фельдмаршал, видатний французький полководець.

Пер. укр.мовою за вид.: Лесаж А.Р. Хромой бес. Монтескье Ш.Л. Персидские письма. Дидро Д. Нескромные сокровища: Пер. с ф р. – М.: ИОЛОС, 1993. – С . 582-583.

Продовження

Про відповідальність дослідника. З книги “Части­на і ціле” німецького фізика-атомника Вернера Гейзенберга .

Мій полон після декількох коротких відвідин в Гейдельберзі , Парижі і Бельгії поєднав мене в решті-решт в садибі Фарм-Холл на тривалий час з деякими старими друзями і більш молодшими співпрацівниками нашого “уранового клубу”. Серед них були Отто Ган, Макс фон Лауе, Вальтер Гер-лах, Карл Фрідріх фон Вейцзеккер, Карл Віртц. Садиба Фарм-Холл розташована біля краю села Годманчестер усього лише в 25 милях від старовинного уні­верситетського міста Кембриджа в Англії. Місцевість була мені відома за попередніми відвідинами Кавендізької лабораторії. Тут, в гуртку з де­сяти полонених атомних фізиків, Отто Ган завдяки притягуючій силі своєї особистості і спокійній розсудливій поведінці у важких ситуаціях заслу­жив загальне довір’я в нашій маленькій групі. Так, він провадив перего­вори з нашими охоронячами, коли це було необхідне; хоча, власне кажучи, проблеми виникали дуже рідко, тому що офіцери, що нами опікувались, вико­нували своє завдання з небувалим тактом і гуманністю, так що незабаром поміж нами встановилися стосунки цілковитої довіри. Нас лише трохи розпитували про наші роботи над проблемою атомної енергії, і ми відчували певну суперечність між малою цікавістю до нашої роботи і ретельною турботою, з якою за нами слідкували, запобігаючи від будь-якого дотику із зовнішнім світом. На мої зустрічні питання про те, чи займали­ся проблемою урану за час війни також в Америці і Англії, від американ­ських фізиків, що допитували нас, я завжди отримував тільки у відповідь, що там справа малася інакше, ніж у нас, і фізики були змушені взятися за завдання, що мали більш безпосередній стосунок до ведення війни. Це виглядало досить правдоподібно, тому що дійсно за весь час війни жодні результати американських робіт із розчеплення ядра не опублікувалися.

Після обіду 6 серпня 1945 року до мене раптом зайшов Карл Віртц і сказав про щойно оголошеному по радіо повідомленні, згідно з яким на японське місто Хіросіму скинено атомну бомбу. Спочатку я відмовився вірити цьому повідомленню; я достовірно знав, що для виготовлення атомної бомби потрібні цілком небачені технічні витрати, що могли досягнути багатьох мільярдів доларів. Крім цього, я вважав психологічно малоймовірним, щоб так добре відомі мені атомні фізики в Америці могли вкласти усі свої сили у подібний проект, і я був тому схильний вірити американським фізикам, що допитували мене, ніж радіокоментатору, у якого, можливо, було завдання розповсюдити пропаганду певного роду. Крім цього, як мені ска­зали, слово “уран” у повідомленні не згадувалося. Було дуже подібно на те, що за словами “атомна бомба” ховалося щось інше. Лише увечері, коли радіокоментатор описав величезні технічні зусилля, що вкладені до бомби, мені довелося визнати той, факт, що успіхи атомної фізики, якою я жив протягом 25 років, тепер виявилися причиною загибелі більш ніж сто тисяч людей.

Звичайно, що більше за всіх був вражений Отто Ган. Розщеплення
урану було його найвизначнішим науковим відкриттям, воно було вирішальним Продовження

Майстер (Богдан Ступка). Частина 6-7

Про роль Ореста-дзвонаря Питаю у Ступки: — Як ти потрапив у «Білий птах з чорною ознакою»? Продовження

Майстер (Богдан Ступка). Частина 5

Всі книжки, вистави, художні виставки, фільми ми обов ’язково обговорювали, сперечалися. Йшлося не лище про сучасні твори, а й про Чехова, Шекспіра. Продовження

Майстер (Богдан Ступка). Частина 1

Володимир Мельниченко

МАЙСТЕР

Ступка — це Україна

Є артисти Богом дані, і Богдан Ступка — Божий артист. Він — син свого народу, своєї нації. Продовження

Партнерські посилання: