Архів теґу: доля

Альбер Камю. Доповідь, що зроблена 14 грудня 1957 року.(“Митець і його час”)

Ця доповідь за назвою “Митець і його час” була зроблена у великій лекційній залі Упсальського університету.

ІІ

Продовження

Андре Моруа “Відкритий лист молодій людині про науку жити”

 

( Уривок)

Мені 80 років , вам 20. Від усіх, хто вас знає, я чув про вас багато доброго. Продовження

Майстер (Богдан Ступка). Частина 4

«Що з тебе буде?»

Проте в розповідях Ступки про дитинство я відзначив для себе, що вперще майбутній артист прокинувся в ньому ще раніше. Продовження

Юрій Дрогобич Прогностична оцінка…

Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича із Русі, доктора мистецтв і медицини Болонського університету. Щасливо виконана. Продовження

Майстер (Богдан Ступка). Частина 3

Ретроспектива

Якось, намагаючись підштовхнути Богдана Сильвестровича до розмови про його дитинство, нагадав йому історію, яку розповів колись Олександр Довженко: «Вийщов хлопчик у сад і, спинившись недалечко вулика, почав щось робити. Раптом у розстібані штанці влітає бджола. Ой! І дає жало — рятуйте! В одну мить життя хлопця повертається на дев’яносто градусів. І їй, як же він не закричав та не забігав, та не затупав ногами! Ото був страх, ото був біль!»
Продовження

Майстер (Богдан Ступка). Частина 2

Це не перша моя книжка про Богдана Сильвестровича Ступку. Сподіваюся, що зацікавлений читач знає про раніще видані «Театральний тандем. Феномен Данченка — Ступки» та «Богдан Ступка. Штрихи до портрета». Втім на історичному зламі (а нам судилося жити на межі двох століть і тисячоліть) кожна людина виявляє себе цікавіще й глибще, а надто людина непересічна. Доля подарувача мені шанс чути, бачити, знати Богдана Ступку… Тож, як сказано, «І в книжці спиши це, і нехай на пізніші часи воно буде…» Від автора Продовження

Девід Лейзер. Створюючи картину Всесвіту.

Розділ 8. Космічна еволюція (уривки).

Як буття стосується до народження , так істина стосується до віри. А тому не дивуйся, Сократе, якщо ми, розглядаючи в багатьох стосун­ках багато речей, таких, як Боги і народження Всесвіту, не досягнемо в наших міркуваннях цілковитої точності і не суперечливості.

Платон. 1

Які процеси обумовили існуючу ієрархію самогравітуючих систем і як починалося її формування? Яким є походження космічного фонового випромінювання? Але фізичні закони, що обумовлюють ряд закономірностей, що спостерігаються в астрономічному Всесвіті, не дають відповіді на ці питання. Так, закон всесвітнього тяжіння Ньютона дозволяє пояснити три Кеплерових закони руху планет, але не пояснює, чому орбіти всіх планет є близькими за формою до кола і лежать майже в одній площині. Ці особливості будови Сонячної системи пов’язані з еволюційними процесами. І хо­ча самі процеси відбуваються у відповідності до законів, що є зрозумілими, кінцевий результат залежить від того, якою була Сонячна система в період її зародження. Аналогічне із законів фізики випливає, що фонове мікрохвильове випромінювання колись повинно було міцно взаємодіяти із речовиною, однак ці закони нічого не говорять про джерело реліктових фотонів.

Питання, що пов’язані з походженням різних астрономічних структур, є складними, оскільки вони тісно переплітаються поміж собою. Щоб зрозу­міти, чому всі планети рухаються в один бік за орбітами, які за формою є близькими до кола і лежать майже в одній площині, а орбіти комет дуже витягнені і орієнтовані випадковим чином, необхідно знати, якою була протосонячна туманність. Для цього потрібна теорія зіркоутворення, яка за своєю чергою може бути створеною лише в контексті теорії утворення і еволюції галактик. А проблема походження зірок і галактик невідривно пов’язана з питанням про походження реліктового випромінювання.

Можливо, саме з цієї причини розвиток даної галузі знань відбува­ється досить повільно. Так само не створено жодної космогонічної тео­рії з високим ступенем визначеності. Найрозповсюдженіша теорія раннього Всесвіту, так звана “стандартна модель”, спочатку отримала багато пере­конливих підтверджень в спостереженнях, але потім засуперечила з ними.

В рамках “стандартної моделі” фонове мікрохвильове випромінювання інтерпретується як слід початкового гарячого стану – своєрідної “пер­винної вогняної кулі”. Припускається, що фотони, які утворюють нині мі­крохвильовий фон, існували в найперші миттєвості історії Всесвіту, що спостерігається, у крайньому разі починаючи з моменту, для опису якого можна застосувати відомі фізичні закони. Оскільки температура фонового космічного випромінювання зменшується обернено пропорційно масштабному фактору а(t), можна припустити, що початковий стан характерний був дуже високими температурами. Напр., коли вік Всесвіту дорівнював одній секунді (t=1 c.), температура досягла порядку 10 10 К, а за t=100c. складала вже 10 9 К. За таких високих температур усі частки, включаючи фотони, мають по­дібні енергії, а оскільки, згідно із спостереженнями, на один нуклон)про­тон чи нейтрон)тоді)як і в наш час)припадало близько 10 8 фотонів, можна зробити висновок, що практично вся енергія первісної вогняної кулі була сконцентрована у випроміненні.

Більше того, протони і електрони були вкраплені в оточуюче випромінення, неначе родзинки в тісто, що визріває. Лише після того, як температура впала приблизно до 4000К і протони змогли поєднатися з електронами, утворивши)електрично нейтральні)атоми водню, відбувся поділ випромінення і частинок речовини, як і тому отримали змогу збиратися в комплекси, що самогравітують.

Маса М, розмір Д і дисперсія швидкостей) у 2 / самогравітуючої системи пов’язані між собою простим співвідношенням ( у 2 )=М/Д.

Партнерські посилання: