К.А. Гельвецій. Про людину

70 views

Тоді пограбування стає спільним бажанням цієї ж нації. Чи­сельність розбійників збільшується. Коли цей дух пограбування широко розповсюджується, він часто призводить до насильницьких дій.

Уявімо, що завдяки повільності судочинства і легкості, з якою лю­дина, не володіюча власністю, може переходити з одного місця на інше, винуватці майже завжди тікають від покарання і злочини зростають. Тоді, щоб попередити їх, треба буде мати можливість арештовувати громадянина за першою підозрою. Але арешт є вже продиктоване сваволею покарання. Розповсюдившись з часом на самих власників, воно замінює свободу на рабство. Який є засіб проти цієї хвороби держави? Чи можливо повернути її до м’яких законів? Єдиний відомий мені засіб – це збільшити чисель­ність власників і, відповідно, провести новий поділ землі. Але провес­ти це перерозпреділення завжди важко. Ось яким чином нерівномірний роз­поділ національного багатства: надзвичайне збільшення чисельності поз­бавлених власності осіб одночасно вносять в державу пороки і приводить її до жорстоких законів. Нарешті, вони сприяють розвиткові зародків деспотизму, що доводиться вважати новим результатом тієї ж самої причи­ни (с.317).


К.А. Гельвецій . Про л юдину . – Соч.: 2-х т. – М.: Мысль, 1974. – Т.2 .

…Народ , хоча він і носить одне і те ж ім’я, складається з багатьох різних народів, інтереси яких є більш-менш суперечли­вими. Очевидно, що наслідком відсутності єдності національних ін­тересів і дійсної одностайності в постановах різних станів їх представники, сприяючи за чергою тому чи іншому класові громадян і сіючи між ними розбрат, можуть стати небезпечними для них усіх; озброюючи одну частину нації проти другої, вони, таким чином, уникають будь-якого контролю.

Безкарність змушує ставитись до них з більшою повагою і на­дає їм більше сміливості. Вони під кінець починають розуміти, що за умов анархії національних інтересів вони можуть з кожним днем ставати чим далі тим більше незалежними, набувати більшої влади і багатств, маючи великі багатства, вони можуть купувати тих, хто не маючи власності, продається кожному, хто бажає їх купити, а кожний новий ступінь влади повинен давати їм нові засоби для узурпування ще більшої влади.

Коли представники, натхненні цими надіями, добились шляхом такої нечесної, але спритної політики (с.319) влади, що дорівнює владі всієї нації, виникла різниця інтересів між правлячою части­ною і частиною керованою. До тих пір поки остання складається з заможних, мужніх, освічених власників, здібних розхитати, а мож­ливо, і цілком знищити авторитет представників, справа нації ще не порушена, вона може навіть процвітати. Але чи може зберегтися протягом тривалого часу така рівновага влади між цими двома ста­нами громадян? Чи не варто остерігатися, що, оскільки багатства непомітно зосередяться в руках все меншої чисельності осіб, чисельність власників (єдиної опори суспільної свободи) почне зменшуватися щодня? Що зростаюча активність духу узурпаторів і дух обережності і пасивної оборони у населення, що представляєть­ся, не схилить в решті-решт важелі на користь перших? Якою може бути іншою причина деспотизму, якою до цих пір доходили всі різні форми правління?

Хіба не зрозуміло, що у великій і населеній країні відмін­ність інтересів між керованими завжди дасть правителям засоби за­хопити владу, до якої людину завжди змушує прагнути природня лю­бов до влади?

Всі імперії рухнули, і падіння їх потрібно датувати з того часу, коли народи, що розрослися, почали керувати за посередницт­вом своїх представників, коли ці представники, використавши від­мінність інтересів між особами, що їх представляють, змогли ста­ти незалежними від них.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Партнерські посилання: