К.А. Гельвецій. Про людину

101 views

Майже в усіх країнах ця ідея тим міцніше повинна викорінитися в їх пам’я­ті, що, як правило, вони лише шляхом понадмірної праці можуть тут задовольнити свої найважливіші і щоденні потреби.

Чи мало би це місце в країні, що керується добрими законами?

Дикун має цілковите презирство до грошей і до знань – це означає, що у нього уява про велике багатство не пов’язана необ­хідним чином з уявою про велике щастя. Значить, про ці речі мож­на скласти собі різні, окремі ідеї, таким чином, можна довести людям, що в сумі миттєвостей, з яких складається їхнє життя, всі були б однаково щасливими, якби завдяки формі правління вони (с. 384) могли б поєднати з певним ступенем заможності володіння своєю власністю, своїм життям і своєю свободою. Тільки відсутність добрих законів розпалює усюди прагнення до великих багатств (с. 385).


К.А. Гельвецій . Про л юдину . – Соч.: 2-х т. – М.: Мысль, 1974. – Т.2 .

… Можна поставити перед собою такі питання:

1. Що за спокуса змусила людей поєднатися в суспільстві? Чи страх перед дикими тваринами, необхідність відігнати їх від житла, вбива­ти їх, щоб забезпечити своє виживання, чи будь-яка інша спонука то­го ж самого роду призвела до утворення перших племен?

2. Чи не були змушені люди після свого об’єднання в суспільст­во і після переходу від мисливського способу життя (с.428) до ско­тарського, а від скотарського до землеробського заключати угоди із собою і видавати закони?

3. Чи могли ці закони мати іншу підставу, крім загального бажання забезпечити людям володіння власністю, життям і свободою, яке не в суспільному стані, так само як і за деспотизму, не було б захищене від насильства з боку більш сильнішої людини?

4. Чи можна вважати за особливу форму правління владу, засно­вану на сваволі, за якої громадянин не є застереженим від домагання сили і насильства, за якої у нього відбирають навіть право при­родного самозахисту?

5. Чи не знищує деспотизм, що встановлено в будь-якій державі, усіх норм соціального зв’язку? Чи це вимагають тоді ті ж спонуки, ті ж потреби, які від початку об’єднали людей, розпуску суспільст­ва, в якому, як в Турції, громадянам не забезпечено володіння своєю власністю, своїм життям, своєю свободою; в якому, нарешті, грома­дяни, перебуваючи завжди у стані війни один з одним, не визначають інших прав, окрім сили і хитрощів?

6. Чи може довго зберегтися повага до власності, якщо не підтримується, як в Англії, певна рівновага сил між різними класами громадян?

7. Чи існує засіб зберегти тривалою цю рівновагу, і чи не є її збереження абсолютно необхідною для дієвої боротьби з неперервними зусиллями сильних світу цього заволодіти власністю дрібного люду?

8. Чи достатніми є для цього засоби, запропоновані Гюмом в його невеликому, але чудовому трактаті про досконалу республіку?

9. Чи не призвело б введення грошей в його республіці (гроші є згубними для звичаїв народу, – свого роду фея, що часто перетворює тут доброчесних людей на крутіїв. Лікург, що добре про це знав, виг­нав цю фею з Лакедемону) протягом часу нерівномірного розподілу багатств, що надають власть імущим кайдани, в які вони заковують своїх співвітчизників?

10. Чи дійсно бідняк має батьківщину? Чи зобов’язаний громадянин, що не має власності, чим-небудь тій країні, в якій він нічим не володіє? ( с .429). Чи не сприяє остання злиденність бідняків, що працюють за наймом у багатіїв і у шляхетних осіб, честолюбним пла­нам останніх? Нарешті, чи не буде у бідняка надто багато потреб для того, щоб він міг володіти доброчесністю?

11. Чи не могли б закони шляхом розподілу власності поєднати інтереси більшості громадян з інтересами батьківщини?

12.


Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Партнерські посилання: