Н айбільш визначний пам’ятник середньовічної фортифікації, пам’ятник історії і пам’ятник архітектури Мукачева розташований у дуже вигідному географічному, тактичному і стратегічному положенні: в центрі Європи, на високій неприступній вулканічній андезитобазальтовій скелі, на перехресті торгових, стратегічних і військових тактичних доріг, шо з’єднують дві великі європейські рівнини, розташовані по обидві сторони Карпат – Руську на Сході, Середньодунайську на Заході. Ось чому будівництву цього вкрай вигідного і вкрай важливого військово-стратегічного об’єкта приділяли так багато уваги. Сотні років від покоління в покоління, від престолонаступника до престолонаступника князі, господарі, власники і їхні ставленики-коменданти будували, добудовували, перебудовували, удосконалювали замок так, щоб він постійно був у повній бойовій готовності і відповідав найновішим вимогам стратегічної науки. Будувались товсті кам’яні мури, бастіони, рови, ескарпи, контрескарпи, бійниці, стрільниці, бруствери, капоніри, фаси, горжі, фланки, редути, мости, підземні переходи, потаємні входи і виходи тощо. Паралельно будувалися житлові, господарські, казарменні, підвальні, казематні приміщення. Замок оснащувався артилерією, зброєю різного призначення, сигналізацією, боєкомплектом артилерійського пороху, ядер кам’яних і ядер залізних різного калібру, великою кількістю ручного озброєння, величезним запасом провіанту, що зберігався у чотирьохярусних підвальних приміщеннях, немов у глибокому природному холодильнику. Щоб замок мав свою власну, а не привозну воду, було викопано глибокий семидесятишестиметровий колодязь. Будівництво гігантського оборонного стратегічного комплексу поглинало всі прибутки багатого торгового міста, селяни навколишніх сіл обкладалися непосильними податками, з різних кінців краю сюди доставлялись будівельні матеріали і продукти харчування, працювали найкращі будівельники, селяни, зайняті в будівельних роботах, вилучались із сільськогосподарського виробництва разом з тягловою силою, їхні сім’ї, отже, були позбавлені можливості обробити землю і зібрати урожай, і були приречені терпіти жахливі злидні. Люди на будівництві гинули від голоду, холоду, катувань, нещасних випадків, травм, хвороб і епідемій. Народ створює легенду про те, що муками людськими побудовано не лише замок, а й замкову гору насипали мозолями, потом і кров’ю людською, тому й назвали місто від слова МУКА- МУКАЧЕВО. Ця легенда так заполонила свідомість, громадську думку закарпатців, що навіть освічені люди палко переконані, що і замок і гора рукотворні. Сьогодні, в час суцільної комп’ютеризації, нікого не переконує ні аналіз примітивного стану будівельної середньовічної техніки, ні математичні розрахунки, ба, навіть наочний показ природних андезито-базальтових скель, що явно проглядаються під мурованими бастіонами. "Мій дід мені сказав, що руками насипали гору, то так воно і є!” Воно й добре. Якщо людська свідомість так щиро береже народну легенду, якщо століттями народ передає її із уст в уста, якщо авторитет діда покладено на вершину кута – такий народ має право на майбутнє.
Категорії
Останні коментарі
Завантаження ...
Географія відвідувань
Як мене знаходять
проблемне поле філософії освіти
класифікація наркотичних речовин
приклад аналізу статті
як стати розумним за 9 днів
Філософія- це
- історія винекнення тютюну
- Як бути доброю людиною
жорстокість серед дітей
предмет аналізу освітньої політики
філософія освіти і онтологія
лист франца кафки до батька
поетика відкритого твору
МОЇ ПРОЕКТИ
Теги
Богдан Ступка Україна антропологія воля вірш геній доля домашнє завдання досвід думки думки душа есе засіб книги конфлікт людина людина міністр народ народна мудрість наука онтологія освіта особистість потреба принцип природа проблема система сон спокій спілкування становлення суперечність суспільство талант управління успіх філософія філософія освіти честь явище ідеї історія реклама: