Ілона Зріні

Ч и не найбільша кількість легенд Мукачівського замку пов’ язана з іменем справді легендарної княгині Ілони Зріні. Але спочатку історично зареєстровані факти. Вона народилася 1643 р. поблизу Кошіце в сім’ї заможного пана (правителя, верховоди) Петра Зріні. Отримала вишукане дворянське виховання і освіту. Володіла угорською, хорватською, словацькою, сербською, польською, німецькою, французькою мовами, знала латину і давньогрецьку, мала неабиякі пізнання в області риторики, юриспруденції, математики, літератури, писала вірші і сонети. Життєві обставини складуться пізніше так, що вона вивчить балістику, фортифікацію, військову справу. Неперевершена красуня. Юною, неповних 17-ти років, 1660 р. виходить заміж за Трансільванського князя Ференца І Ракоці. Народила трьох дітей (Дьордя, Юліану і Ференца). Її чоловік Ференц І Ракоці разом з батьком Петром Зріні з 1666 року приймають участь у підготовці антигабсбурзького двірцевого перевороту. Переворот не вдався: 1671 р. він був розкритий, його учасники (Вешелені, Франгепан і ін.) заарештовані і обезглавлені. Стратили і батька Петра Зріні, а чоловіка Ференца І Ракоці викупила на свободу його мати, княгиня Софія Баторі, за 30 тисяч флоринів і практично прибрала т. ч. владу до своїх рук. Ференц відійшов від політичного життя, і не маючи здоров’я після піврічного перебування у тюрмі, поселився в родовому замку Маковіца і невдовзі помер. Тим часом, помер і старший син Дьордь. Будучи вдовою, витримуючи шалені нападки своєї свекрухи Софії Баторі, вона передає увесь широкий діапазон своїх знань своїм дітям. Ференц ще на додаток буде навчатися у Флоренції і Венеції. Лише після смерті свекрухи Ілона вдруге вийде заміж за ватажка куруців графа Імре Текелі (куруцами в Європі називали всіх і кожного хто був незадоволений загарбницькою політикою імператорського австрійського двору і зі зброєю в руках боровся проти Габсбургів. Селяни, дворяни, духовенство, ремісники незалежно від віросповідання, соціального положення, національності і області проживання складали потужний рух куруців). Пишне весілля Ілони Зріні (39-ти років) і Імре Текелі (25-ти років) відбулося 15 червня 1682 р. в Мукачівському замку “Паланок” і продовжувалось вісім днів. Гості з’їли і випили: 10 відгодованих волів, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 4 оленів, 10 косуль, 6 диких кабанів, 2 лані, 50 фазанів, 160 куріпок, 250 перепелів, 20 дрохв, 50 гусей, 70 індюків, 120 качок, 150 селезнів, 160 голубів, 8центнерів риби, 200 центнерів муки, 50 центнерів меду і цукру, 130 бочок червоного і 150 бочок білого вина, 40 бочок пива і 2 5 малих бочок польської горілки. У великому австро-турецькому протистоянні Імре Текелі хоч і став на сторону Порти, однак був звинувачений великим візірем Кара Мустафою в недостатній відданості, і в 1685 р. був інтернований. У тому ж 1685 р. австрійська армія під командуванням генерала Зігберта Гайстера почала облогу Мукачівського замку “Паланок”, яка продовжувалася неповних три роки. Австрійський цісар Леопольд І кілька разів змінював головнокомандувача облогою. У березні 1686 р. ним став генерал Антоніо Караффа, трохи згодом його замінив генерал Енеас Капрара, ще пізніше штурмом знову командує Антоніо Караффа. Героїчну оборону очолює Ілона Зріні. До підходу головних сил ворога вона зуміла стягнути в замок майже 2000 солдат, близько 600 слуг і селян, поповнити боєкомплект і запастися провіантом. Звістка про геройську оборону Мукачівської фортеці жінкою швидко облетіла Європу. Європа затамувавши подих, слідкує за перебігом подій у Мукачеві. Про них друкується в часописах, створюється величезна кількість портретних робіт Ілони Зріні. Турецький султан Мехмед IV нагородив її спеціальною султанською грамотою — а т н а м е. У всій історії Туреччини це єдиний випадок нагороди особи жіночої статі. Лише в 1688 р. внаслідок недостойної поведінки двох офіцерів, які діяли за вказівками зрадливого канцеляриста замку Антоніна Обсолона, і отруєння колодязя гарнізон був позбавлений води і княгиня була вимушена прийняти тяжку, принизливу капітуляцію. Позбавлена влади і маєтностей, материнського покровительства до своїх дітей, вона була насильно пострижена в монахині католицького монастиря, хоча австрійський імператор Леопольд І добре знав, що вона, як і всі Ракоці, реформаторської віри. В 1692 р. її обміняли на генерала Зігберта Гайстера, якого розгромив і взяв у полон чоловік Ілони граф Імре Текелі. Ї й було дозволено проживати разом з чоловіком у турецькому місті Ізмід, де вона і померла 18 лютого 1703 р.